Всі публікації щодо:
Стельмах Михайло

Ідея безсмертя народу й торжества правди в романі Михайла Стельмаха „Правда і кривда”

Одним із найкращих творів української радянської літератури є роман Михайла Стельмаха „Правда і кривда”, який пронизаний великою любов’ю до свого народу, землі, людини. Зі сторінок твору постає наш народ – творець історії, який бореться за правду.

Центральним образом твору є Марко Безсмертний – людина високих ідейних переконань, душевної чистоти й щирості. Йому притаманні любов до людей, уболівання за їх долю, щастя, добробут. Кредом його життя було: „…буду до останнього служити людині”.

Після повернення з фронту, незважаючи на тяжке поранення, герой енергійно втручається в колгоспні справи та дуже швидко завойовує довіру селян, які знову обирають його головою колгоспу. Марко виправдав їхні надії, і люди не раз це відчули.

Великої особистої трагедії зазнав Марко: його дружину Олену розстріляли фашисти, а доньку Тетяну загнали в рабство до фашистської Німеччини. На фронті чоловік чесно виконував свій громадянський обов’язок, про що свідчить висока нагорода – звання Героя Радянського Союзу, яким його було удостоєно.

Провідна риса вдачі Марка – людяність. Він хотів, щоб усі люди були добрими, щирими, сердечними, і, як на мене, це не якийсь абстрактний гуманізм, а всепрощення. Гуманізм його активний, дійовий, до негідників типу Безбородька чи Киселя він ставиться як до ворогів і бореться з ними. Його гуманізм розкривається не лише в діях, а й у думках і помислах. Варто також додати, що Марко з дитинства тягнувся до всього гарного, тонко відчував красу; і ця риса – поетичне сприймання навколишнього світу – з роками не стерлося, не потьмяніло. Таким самим гуманізмом наділено й друга Марка – Григорія Задніпровського – колишнього вчителя, а потім – командира партизанського загону.

В образі Марка приваблює зворушливе й сердечне ставлення до жіноцтва, яке він намагається захищати.

Вірна любов до рідного народу й віра в нього – не просто порив душі. Він вважає, що благо, зроблене навіть заради однієї людини, лишається благом; і своїми вчинками герой повсякчас підтверджує цю філософію (наприклад, тим, що він узяв підлітка Хведька до себе й прихистив).

На мою думку, у самому прізвищі Марка – Безсмертний – є своя символічність: у ньому втілено безсмертя народної правди й доброти. Ця такі риси вдачі Маркові на місцевому майдані було поставлено пам’ятник за життя, до якого він сам жартома звернувся та наказав пильнувати, „щоб із темряви не виповзла кривда чи якась погань…”

Автор „Правди і кривди” - тонкий знавець народного життя з його трудовими звершеннями й героїчними подвигами, зі щоденними турботами та людськими радощами. Тому всім своїм змістом, ідейною спрямованістю, гуманізмом роман виховує читачів у дусі великої любові до рідної землі, поваги до людини праці, виховує такі риси вдачі, як чесність і правдивість, принциповість і доброта, повага до батьків і старших людей, чемність.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.