Всі публікації щодо:
Стельмах Михайло

Людина у творчості М. Стельмаха (за романом „Хліб і сіль”)

Михайло Стельмах – цікавий, самобутній письменник, один із найвидатніших художників слова. Жанровий і тематичний діапазон його творчості доволі широкий, художня палітра на диво різнобарвна, приваблива; а стиль чарує, полонить читачів.

Епоху революції 1905 року Стельмах художньо переконливо зображує в романі „Хліб і сіль” (1959 р.), до якої взяв епіграф із фольклору: „Уклоняємось вам хлібом і сіллю. Найдорожче людині – хліб, сіль і честь”. Найвище художнє досягнення письменника – яскраво змальовані вдачі: колоритні народні образи Івана Яроша (діда Дуная), Катерини Чайчихи, Мар’яна Поляруша, Олександра Палійчука, Леся Якубенка, Романа Волошина й зумовлюють багатопланову організацію твору. Багато епізодів роману написано з разючої силою драматизму, показовим у цьому плані є образ Івана Яроша, якого люди прозвали Дунаєм. У вдачі цього трударя Стельмах утілив психологію хлібороба початк. X. ст. Дунай – правдолюб, людина непідкупної чесності, яка дуже вболіває за долю хлбіборобів. Портретно-психологічні деталі М. Стельмах додає в процесі духовного розкриття героя. В образі Дуная втілено найкращі риси трудового народу: мудрість, гуманізм, надзвичайно тонке відчуття краси, чуйність і доброта. Центральне місце в змалюванні цього героя відведено внутрішньому портретові: він кохається в піснях; він лагідний і тихий, як Дунай, але й могутній, як Дунай! Важку скорботу везе Дунай до північної столиці – надіється на милість царя. У Петербурзі старий довідується, що недолугий імператор – жорстокий кат. Єдиний Ярошів син за політичну діяльність після арешту відправлений етапом до рідного села, також полісовщики теж не дочекалися допомоги. Приголомшила Дуная й звістка про зруйнування Морозенкової хати. Гнів і мука переплелися в його душі; то ламає він свій гнів і гордість, марно благає Стадницького не чинити свавілля. Старому пекельний гнів і невимовна скорбота стисли серце, терпіти було вже несила – прийшов край стражданням. Дід Дунай ховає за халяву шевський ніж, прощається з дружиною, йде в церкву на сповідь, а поті прямує до панського палацу, щоб покінчити зі Стадницьким…

Наївна й довірлива дружина Ганна встигла сповістити Стадницького про намір свого чоловіка, і панські посіпаки його схопили, скрутили йому руки и закинули в зборні. Уранці мало не весь Медведин прийшов прощатися з Ярошем, люди не судили, а вболівали за нього. І найкритичніші, найтрагічніші хвилини свого життя Дунай лишився вірний своєму ідеалові – жити з правдою й по правді.

Михайло Стельмах звертається до образу-символу, в якому втілилися душа, правда, краса народу. В образах правдошукача Яроша й старої Катерини Чайчихи сконцентровані віковічна життєва мудрість і досвід народу.

Отже, людина для письменника – цілий материк зі своїми океанами, морями, невідомими землями. Інтелектуальність прози Стельмаха має не лише письменницькі пошуки змісту життя, але й віру у великі здібності народу, вміння осягнути його величезні розумові обрії.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.