Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван

Образ Пузиря в п’есі Карпенка-Карого „Хазяїн”

Іван Карпепко-Карий по­сідає найвизначніше місце в українській драматургії та в історії україн­ського театру другої половини XIX ст.

Твори І. Карпенка - Карого піднялися до високого рівня критичного реалізму, збагатили театр гостросоціальними драмами і комедіями з неперевершеними на той час у драматургії ідейно-художніми яко­стями. Ясність і безкомпромісність ідейних переконань основних персо­нажів, завжди напружений драматичний конфлікт, глибина, з якою пи­сьменник розкриває характери і вчинки дійових осіб, висока доверше­ність драматургічної композиції творів зробили спадщину І. Карпенка-Карого безсмертною в віках, його твори —ціла епоха в українській драматургії.

Комедія „Хазяїн” - вершина творчості І. Карпенко- Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені в комедії „Сто тисяч”, знайшли своє дальше всебічне висвітлення в новій комедії „Хазяїн”.

В основі п’єси лежать реальні факти капіталістичної дійсності. Дра­матург показав хижацьке обличчя українського капіталіста-землевласника, як ненаситна жадоба до наживи перетворює його на моральну потвору. „Зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!” — так визначив свій задум сам автор.

Викриттю цього „стяжания для стяжания” і підпорядковані всі художні засоби комедії. Через дії персонажів, їхні слова, вчинки, взає­мини розкриваються характери героїв твору. П’єса „Хазяїн” — вищий зразок реалістичної сатиричної комедії. Драматична дія сконцентрована на центральній постаті комедії — Пузиря.

Пузир — це великий капіталіст-землевласник, який виріс із звичай­ного сільського глитая до мільйонера. Сам Пузир твердить, що він „йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського поговору”.

Але здобувши „мільйони”, хазяїн не зупиняється. Жадоба до наживи штовхає його на нові злочини, шахрайства, на ще більший визиск народу.

Основна риса Пузиря — ненаситна жадоба до збагачення. Всі його інтереси підпорядковані єдиній меті — мати більші прибутки. Для чого потрібні ці прибутки, Пузир не задумується. „Шукаю, де б більше ку­пить землі, бо скільки б чоловік її не мав — все бракує”. Гонитва за наживою робить його безчесним, жорстоким, бездушним, деспотичним, некультурним, честолюбним, скупим, жадібним.

Скупість і шах­райство Пузиря драматург майстерно передає і через його мову, яка насичена дієсловами у наказовій формі: взять, зробіть голод, настали зуби, шквар, загнуздать мужиків.

Лексичні особливості мови Пузиря викривають типового ненажер­ливого багатія і шахрая: „кругла сума”, „менше не візьму”, „нужен дешевий робітник”, „так буде, як я хочу”, „мені без надобності”, „це до мене не тичеться”, „та всі крадуть”.

Жадоба до збагачення спонукає його до хитрощів і махінацій. Він не гребує і примітивними засобами наживи: годує робітників глевким хлібом, лає управителів, що вони платять робітникам не по 25, а по 35 копійок за день. Власник трьох економій і величезних отар овець тор­гується за кожну копійку, сам біжить проганяти гусей від пшениці, маючи десятки тисяч десятин землі, засіяних хлібом, йде на авантюру— переховує на своїх полях отари овець збанкрутілого поміщика.

Девізом його життя стає — „Хазяйство або смерть!”.

Жорстокість і бездушність Пузиря проявляється не лише у взаєми­нах із селянами, а й у родинному побуті, зокрема в ставленні до рідної дочки.

„Дика, страшенна сила”,— говорить про Пузиря Золотницький. У багатьох ситуаціях Пузир виступає не тільки страшним, а й смішним.

У фіналі п’єси драматург показує, як мільйонер стає жертвою влас­ної скупості і ненаситності.

Образ Пузиря розкривається в його оточенні.

Серед майстерно змальованих підручних хазяїна — права рука міль­йонера Феноген, майбутній хазяїн. В цьому образі поєднує автор лакей­ство з грабіжництвом, лицемірство з блюзнірством, плазування перед хазяїном з презирством до нижчих від себе. Його принцип — „плазуй і наживайся”.

Інший тип хижака Ліхтаренко. Він не плазує перед хазяїном, а тримається з „гідністю”. Він такий хитрий, що „і риби наловить, і ніг не замочить”. Він керується такими принципами: „не ти візьмеш, у тебе візьмуть”, „крадь уміючи”, „кради сам і не заважай другому”, „не лови гав, а лови гроші”.

І Феноген і Ліхтаренко виховані хазяїном. Ці прислужники Пузиря пройшли добру школу здир­ства, грабують для хазяїна і крадуть у нього.

Пузиреві та управителям автор протиставляє поміщика Золотницького, учителя Калиновича та дочку Пузиря Соню. Всі вони не поділяють методів наживи, але й нічого не роблять, щоб протистояти його хижацтву. Закони того суспільства були сильніші за гуманні поривання окремих інтелігентів.

І. Карпенко-Карий, глибоко розуміючи життя і правдиво його відтворюючи, бачив і розумів, що ні поміщики-ліберали, ні культурницька інтелігенція не здатні зломити „дику, страшну силу” хижаків-капіталістів.

Зосереджуючи основну увагу на викритті і засудженні „стяжания”, драматург правдиво відтворює класові суперечності в суспільстві, прояви боротьби між експлуатованими і експлуататорами. В Мануйлівці спалахує стихійний бунт. За цими скупими розповідями, реп­ліками ми бачимо правдиво відтворені соціальні умови, в яких народжувалася на селі та грізна сила.

Цікаво побудована композиція комедії „Ха­зяїн”.

Ще до появи на сцені головного героя — Пузиря - хазяїна, великого землевласника, ми вже довідуємося про його скупість і скнарість, про його хижацькі наміри. Розмова мільйонера з шахраєм Маюфесом, вказівки своїм управителям посилити експлуатацію робітників становлять за­в’язку твору.

Але під час здійснення хижацьких намірів поступово ускладнюються взаємостосунки, виникає бунт селян, розкривається шахрайство, Пузир тяжко захворює. Загострення цих конфліктів становить кульмінацію твору.

Розв’язкою твору є жалюгідне становище Пузиря і його смерть.

П’єса „Хазяїн” справедливо вважається найкращою реалістичною сатиричною комедією в українській дожовтневій літературі.

Високо цінив цей твір І. Франко, який вбачав, що Карпенко-Карий у своїй комедії „Хазяїн” відтворив „грандіозну по своїм замислам і по майже бездоганнім обробленню картину великого промисловця і глитая з селян з його могутніми впливами і чисто селянською вдачею... Май­стерна драматична техніка надає драмі велику сценічну вартість і запевняє їй довговічність на сцені”.

І справді, цей твір і понині не втратив свого великого пізнавального і виховного значення.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.