Всі публікації щодо:
Стефаник Василь

Аналіз новели Василя Стефаника – Гріх (Думала собі Касіяниха…)

Великим здобутком української літератури можна по праву вважати творчість письменника, що входив до Покутської трійці, Василя Стефаника. До його творчості приписують близько п’ятдесяти новел. Одну з них дуже хотілося б розглянути. Це новела Гріх. У цьому творі, як і в інших, присутня така деталь, як місцева діалектична мова. Це трохи ускладнює читання і розуміння тексту для тих, хто „не з місцевих”, та все ж це дуже гарно, якщо ви розумієте розмову Галичини. У творі піднята так тема, як тема „гріха”. Саме гріх той був зрада і народження дитини без батька. Вже одружена Касіяниха, поки чоловік був на фронті, народила сина від іншого. Виносивши і народивши свого сина вона жалкувала про свій гріх і хотіла вбити дитину, але підняти руку на свого маленького „щенятка” не наважувалась. Вона любила свою дитину: хоч і проклинала свій гріх, та залишити дитину на розсуд долі та людей не хотіла. „пропаде у бруді і нарузі, ніхто йому сорочини не дасть, а як, не дай боже, виросте, то буде блукати без мня наймитюгою, навіть не буде чути про свойого батька, який на широкім степі нічого про нього не буде знати”. Касіяниха не хотіла такої долі для свого сина, хоч і байстрюка, але і висіти після зради, з дитиною на руках, у чоловіка на плечах вона теж не хотіла. Коли вже чоловік прокинувся, то побачив дитину. При розмові з дружиною він дізнався, що хлопчик його дружини, але не його.

— Це чия дитина?

— Та знаєш, що не твоя, лиш моя.

— Та й цю вигодуємо.

— Ні, я не хочу, щоби ти мої діти годував, я собі сама погодую.

У цьому діалозі показані ледь не всі позитивні якості героїв твору. Чоловік Касіянихи не тільки її не вбив, як вона думала, а й запропонував забути і жити з дитиною, як зі своєю. Він міг би полюбити хлопчика і виховати його справжнім чоловіком, який довів би, що достоїш того життя, яке йому дали. Та сама Касіяниха відмовилась, бо не хотіла осуду з боку односельчан, адже чоловіка тепер засуджуватимуть за те що простив дружині зраду і живе з нею і її байстрюком. Її мучило те, що чоловік, якого вона зрадила, буде годувати її та її сина, тому вона пішла і не завертала назад навіть тоді, коли кликали її всі: і батько, і сестри, і сусіди. Вона піднялась на гору і побачила перед собою стовпи високих гір і ясні ріки. Промовила вона: „Гріху, мій гріху. Я тебе відпокутую, і ти в мене виростеш великий, мій сину.”, і пішла собі. Цим і закінчується новела. Якщо ви її ще не прочитали, то раджу вам це зробити.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.