Твір на тему - Образ ліричного героя в повісті “ Intermezzo“

Новела “ Intermezzo“ -це одна із кращих творів М. Коцюбинського, лірична поема в прозі, поетична новела, в якій зображується нерозривна єдність митця і народу. Новела була створена в тяжкі роки столипінської реакції, коли в середовищі інтелігенції особливо поселилися розбрід та занепадництво і з“я вилася ціла зграя письменників-декадентів, які закликали розробляти “вічні теми“- писати лише про красу природи і кохання. Вони ігнорували важливі соціальні проблеми, прикривались гаслами “мистецтво для мистецтва“, “краса заради краси“.

Влітку 1901 року М. Коцюбинський відпочивав на Полтавщині. Під час цього короткого відпочинку , якось письменник заслухався чарівною музикою полів, у нього і виник задум новели. Твір побудований у формі широкої розповіді ліричного героя, який, перебуваючи певний час на лоні природи, набирається сил для активної громадської діяльності.

Герой не може розминутися з людьми. Він з болем у серці згадує борців проти царизму, яких вигнали і розстрілювали за часів столипінської реакції.

Вранці його будить зозуля. Вийшовши на подвір“я, герой задоволено спостерігає багато: неба, сонця, веселої землі. На лоні чудової природи, розкішних полів він ніби і досягає бажаної самотності. Проте він весь час відчуває присутність незримого “третього“, якого йому нагадує будь-яка дрібниця, навіть ті хмаринки, і герой думає про село, що заплуталось у панській ниві, як муха в павутинні, про долю людини, яку поглинають могутні зелені хвилі панів. Відчувається його нерозривний зв“язок з людьми, із суспільством.

На полі ліричний герой зустрічається із селянином, розповідь якого про людські страждання сповнює душу героя болем, гнівом і обуренням, бо він не може бути байдужим до народних мук. Кожне слово селянина мукою відгукується в душі, болісно грає на струнах його серця:“Крізь нього раптом побачив купу чорних солом“яних стріх, затертих нивами, дівчат у хмарах пилу, що вертають з чужої роботи, брудних, негарних, блідих жінок у чорних подертих запасках, що схилилися, як тіні, над коноплями, всуміш із голодними псами...“ У горі цього селянина -горе всього народу, і на його захист повинен стати кожен чесний письменник. Селянин викликав у героя тверде бажання з новими силами йти на боротьбу за визволення народу. Він прощається з нивами і повертається до активної боротьби:“Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...“
В образі ліричного героя відтворено переживання митця-громадянина. Він нерозривно зв“язаний з життям людей усього суспільства, тому не може стояти осторонь у боротьбі народу за свої права. Глибоко схвильований щирою розповіддю селянина, герой проймається революційним запалом:“ Говори, говори, розпечи гнівом небесну баню, Покрий її хмарами твойого горя, щоб була блискавка і грім. Освіти небо і землю. Погаси сонце і засвіти друге на небі“.

Своєю новелою “ Intermezzo“ М.М. Коцюбинський проспівав своєрідний поетичний гімн простій людині праці, став на захист скривджених і принижених, переконливо довів, що справжній письменник своєю творчістю повинен боротись за народні ідеали.