Твір на тему - Мої роздуми над поемою “Мойсей“

Твір на тему - Мої роздуми над поемою “Мойсей“

“Воздвигне країна свого Мойсея“
П. Тичина

Справжнім вождем народу може бути лише той, хто глибоко усвідомлює прагнення народу, хто є його обранцем і слугою. Ставши на шлях визвольної боротьби, поводир повинен впевнено і сміливо вести народ до перемоги. Саме таким постає перед нами Мойсей. ось чому Мойсей як проповідник народу, просвтитель і борець за його свободу, охоронець народних традицій, що знає ціну їм для збереження високої духовності нації, був для Франка психологічно близьким . Як біблійний Мойсей, що один знав шлях ізраїльського народу до волі , Франко серед ідейних пошуків, вселюдського визволення, що охопили тодішню Європу, бачив шлях до свободи українського народу насамперед у боротьбі за національне відродження. Поет проводить свого героя тими шляхами боротьби з оточенням і самим собою, якими пройшов сам, шукаючи істину і прийшовши до розуміння духовного над матеріальним. вічні істини задля яких має жити людина, знайшли поетичне втілення у поемі “Мойсей“, написаній 1905 р.
Пролог, який був написаний за одну ніч, перейнятий двома настроями: гострим болем і сумом за талановитий народ, що став у сусідів “гноєм“, “тяглом у поїздах їм бистроїзних“. Саме так починається поема. Цей рабський стан палить душу пекучим соромом. Але гнітучий настрій у другій частині змінюється - поета осяює пророче просвітлення, тверда віра у щасливе майбутнє українського народу. Пролог - це посвята, “скромний дар весільний“ рідному народові, віра в його будущину. Тим бачимо заклик і нам вірити в безсмертя народу-велетня.
З чималими труднощами Мойсеєві вдалося впродовж сорокарічного шляху утримувати в євреїв ентузіазм у пошуках обітованої землі. Серед них були ті, для кого воля стала самоціллю, а не стимулом для боротьби за високі патріотичні та духовні ідеали, досягненням яких потребувало тяжкої тривалої праці й терпіння. Досвідченим ватажками переорієнтувати легковірів та стомлених людей з пошуків ідеалу свободи на задоволення сьогоденних потреб було неважко. На цей згубний для нації шлях стали Датан і Авірон. Ось чому звучать такі слова:
Ті слова про обіцяний край
Для їх слуху - се казка;
М“ясо стад їх, і масло, і сир -
Се найвища ласка.
І ось настає момент, коли юрба діє всупереч здоровому глузду. Щоб позбавити Мойсея впливу, Датан і Авірон підбурюють юрбу побити пророка камінням. Але Мойсей є твердим у своїх намірах, він не здається. Але що є честь рідного народу для Авірона? А Датан звинувачує Мойсея у дворушництві і зраді:
Признавайсь: не на те ти ходив
У єгипецьку раду,
Щоб з мудрицями й жерцями кувать
На Ізраїля зраду?
Мойсей спроможний був тільки заявити про свою внутрішню переконаність (від Бога), що треба чинити так, а не інакше, на обвинувачення Датана. Під свист та улюлюкання знавіснілої юрби пророка незадовго до ночі проганяють у пустелю. З цього моменту починається друга частина поеми - історія самотності Мойсея і його боротьбою із самим собою. Але все одно Мойсей любить свій народ. Ці почуття до знедоленого люду України переповнюють серце Ів. Франка і спонукають кожну хвилину трудитись на його благо:
Все найкраще, найвище, що знав,
Я у тебе вкладаю
Я без вибору став твій слуга
Лиш з любові і туги.
Прот Мойсей самотній, але самотній не лише тепер, коли його не зрозумів і не визнав рідний народ, самотнім він почувався завжди, навіть тоді, коли його слухалися і корилися. “Обгорнула мене самота... О давно я знайомий, давно з опікункою тою!“. І чуємо у цій скарзі Мойсея нерозділені болі Франка, жалі за змарнованими силами, страченими на боротьбу з обмеженими і агресивними “сідоглавами“.
Голос сумнів, запізніле каяття, що роздирає душу, безсилля будь-що виправити відтворено в діалозі Мойсея “безпредметним“ Голосом, який належить демону пустелі Азазелю. Суддя строгий і нещадний, він вбачає корисливі заміри навіть там, де пророк прагне звільнити свій люд від рабської покори, апатії та бездіяльності:
Бо ти чув себе братом рабів,
І се стидом палило,
І захтів їх зробити такими,
Щоб тобі було мило.
У цих рядках відчуваємо гострий біль за втрату почуття національної гідності українського народу, без чого нація не може бути вільною, а індивідум повноцінним. Примусивши Мойсея засумніватисся в доцільності своєї святої справи, Азазель йде далі - має намір зруйнувати головне в його особистості -віру в Бога і вищу місію Ізраїлю. Але Азазель не вдалося зруйнувати саме головне, бо посіяні Мойсеєм зерна віри в свободу не вмирають разом з ним: “Після смерті пророка естафету боротьби підхоплюють його учні й досягають успіху
Поема є дороговказом і пересторогою для української нації сьогодні, коли вона виходить з льоху на шлях своєї державності. Нам треба знати одне: коли народ єдиний у своїх прагненнях, в основі яких лежить свобода рідного краю, заповідана предками, то перемогу він здобуде.
Це нам і показав Іван Франко у своїй геніальній поемі “Мойсей“.