Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Хрестоматія Українська література 8 клас - С. Витвицька - Підручники і посібники 2017

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ (1864-1913) - З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Український письменник, громадський діяч, голова „Просвіти” в Чернігові.

Літературний доробок Михайла Коцюбинського становить більш ніж п’ятдесят творів. Зокрема, найбільш відомими серед читачів стали такі твори, як „Intermezzo”, „Дорогою ціною”, „Fata morgana” тощо. Його славетний твір „Тіні забутих предків” було тричі екранізовано.

Історики літератури стверджують, що...

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року в місті Вінниці в родині дрібного службовця. Дитячі роки письменника минали, як він сам писав, „дуже щасливо, в атмосфері теплих сердечних відносин”. Батько часто переїжджав з одного місця на інше, шукаючи роботи. Мандруючи із сім’єю по селах і містах Поділля, М. Коцюбинський бачив нужденне селянське життя. Змалку він полюбив чудову природу Поділля. Враження дитинства на все життя залишили глибокий слід у свідомості майбутнього письменника.

1871 року сім’я переїхала з Вінниці у місто Бар. Закінчивши тут двокласну школу, Коцюбинський з 1876 до 1879 року навчався в Шаргородській духовній школі (бурсі). Тут він захоплювався малюванням, літературою, брав участь у літературних вечорах, на яких любив декламувати вірші, особливо твори Т. Шевченка. Уже в 4 класі М. Коцюбинський виявив неабиякі здібності в писанні шкільних творів. Прочитавши один з таких його творів, учитель російської мови сказав: „Будемо мати свого літератора... це майбутній письменник, майбутній поет”.

Закінчивши Шаргородську духовну школу, Коцюбинський їде у Кам’янець-Подільський і вступає до семінарії, але через важкі матеріальні умови сім’ї вчитися йому не довелося. Кам’янець-Подільський жив у той час активним громадським життям. Особливо виділялась молодь. Коцюбинський поринає у вир політичних ідей і юнацьких захоплень соціалізмом, якими жили тамтешні семінаристи та ентузіасти-народники. Товариш Михайла Михайловича так згадує про ті дні, що залишили відчутний слід у їхньому житті: „Що не кажіть, а час спілкування нашого в Кам’янці був часом самим дорогим, самим священним. Ніякий університет, ніякі книги не могли б дати того, що дали ці нечисленні дні щирого захоплення думки, справжнього шукання правди і підвалин у житті”. За зв’язки з організацією „Народна воля” М. Коцюбинського притягували до судової відповідальності, за письменником був установлений негласний нагляд, який не знімався до самої його смерті. 1883 року М. Коцюбинський із сім’єю повертається у Вінницю. Сім’я в цей час перебувала в дуже тяжких умовах: батько втратив роботу, мати осліпла, на утриманні дев’ятнадцятирічного Михайла, крім батьків, були ще два менші брати і дві сестри. Чуйний і сердечний юнак почувався відповідальним за свою родину і, щоб підтримати її матеріально, почав давати приватні уроки місцевим гімназистам. Одночасно Михайло багато працював над розширенням своїх знань у різних галузях науки. Завдяки постійній наполегливій праці над собою, яка не припинялася все життя, Михайло Михайлович здобув ґрунтовну освіту. Він мав глибокі знання з історії, фольклору, природничих наук, вивчав дев’ять мов: українську, російську, польську, італійську, французьку, румунську, татарську, турецьку і циганську.

Та найбільшою пристрастю М. Коцюбинського була література. „Щось сильне тягне мене до літературної праці — і літературі я відданий цілою душею”, — говорив письменник. Писати він почав рано. Перебуваючи у Вінниці, 1884 року написав перше своє оповідання „Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма”. У селі Лопатинці Коцюбинський створив оповідання для дітей „Харитя”, „Ялинка” та ін.

У 1891 р. Михайло Михайлович склав іспит на народного вчителя і став учителювати по селах. Його завжди можна було побачити там, де збиралися люди: біля криниці, ставка, у полі. Він був приємним співрозмовником, добрим порадником. Потім понад п’ять років письменник працював у філоксерній комісії, яка вела боротьбу з виноградними шкідниками в Бессарабії та в Криму. Нові враження послужили матеріалом для майбутніх творів. Робота в філоксерній комісії позначилася на його здоров’ї, і М. Коцюбинському доводилося лікуватися за межами України, зокрема в Італії, на острові Капрі. Тут він познайомився з російським письменником Максимом Горьким. Часто бував у селі Криворівня на Прикарпатті, де зустрічався з І. Франком, Лесею Українкою, В. Стефаником, В. Гнатюком.

Відомо, що М. Коцюбинський кохався у квітах. Його щира любов до України допомагала відчувати запах чебрецю навіть там, де його не було. Одного разу під час чергової поїздки під білою стіною рибальської хати письменник побачив блідо-рожеві мальви. Обличчя його засяяло усмішкою, і, скинувши перед квітами капелюха, Михайло Михайлович сказав: „Здоровенькі були! Як вам живеться на чужині?” А на одній вечірці його назвали соняхом, на що він відповів: „Дійсно, я сонях. Люблю сонячне повітря і, як сонях, тягнувся до сонця!” Сонцелюб, Сонцепоклонник — так називали письменника.

1897 року Коцюбинський переїхав у Житомир, де працював у редакції газети „Волынь”. Цензурні утиски не давали можливості М. Коцюбинському вільно висловлювати свої думки в газеті.

У 1898 році Коцюбинський поїхав до Чернігова. Цього разу йому пощастило влаштуватися на роботу в губернському земстві. Поряд з нудною і виснажливою працею в земській управі, яка давала письменникові засоби до життя, він розгорнув активну літературну і громадську діяльність. У Чернігові Коцюбинський написав найкращі свої твори: „Fata morgana”, „Дорогою ціною” та багато інших.

В останні роки життя Коцюбинський кілька разів відвідав гуцульське село Криворівню, куди приїздили на літо І. Франко, Леся Українка, В. Стефаник та ін. Ці зустрічі зміцнювали зв’язки й сприяли згуртуванню передових письменників обох частин України. М. Коцюбинський збирав у Карпатах матеріал для нових творів про життя гуцулів. На основі цього матеріалу він написав повість „Тіні забутих предків”.

На початку 1912 року Михайло Михайлович захворів. 25 квітня 1913 року письменник помер. Поховали М. Коцюбинського в Чернігові на Болдиній горі, його улюбленому місці відпочинку. Похорон Коцюбинського переріс у народну демонстрацію, хоча поліція і церква намагалися зірвати її. Було заборонено співати хору, виголошувати на похороні промови, нести вінки.

Твори М. Коцюбинського ще за його життя були широко відомі як в Україні, так і за її межами. За кордоном їх друкувалися польською, чеською, молдавською, шведською, німецькою, французькою та іншими мовами.

Надзвичайний талант письменника вражає глибиною осягнення людської душі, живописністю, музичністю слова, що дає можливість читачеві і сьогодні насолоджуватися творами М. Коцюбинського.








На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.