Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) (1845-1907)
Національна драма

Драма (від грец. — дія) — один із основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів, здебільшого призначений для сценічного втілення

Трагедія (від грец. — пісня цапа) — драматичний твір, де зображують нерозв’язні моральні проблеми, що призводять героя (героїв) до загибелі

І. Карпенко-Карий «Сава Чалий»;М. Старицький «Оборона Буші»; М. Куліш «97 »

Драма (від грец. — дія) — п’єса, що зображує людину в напружений момент життя, розкриває характер через дії, вчинки, душевні переживання

Т. Шевченко «Назар Стодоля»; М. Старицький «Не судилось»; І. Франко «Украдене щастя»

Роки життя

17 вересня 1845 р. (с. Арсенівка, Бобринецький повіт, Херсонська губернія (тепер Кіровоградська обл.) — 2 вересня 1907 р. (м. Берлін, Німеччина). Похований на хуторі Надія в Єлисаветградському повіті

Освіта

Бобринецьке повітове училище

Діяльність

1859 р. — писарчук станового приставу в м. Мала Виска, канцелярист міської управи.

1864 р. — служба в повітовому суді.

1865 р. — столоначальник повітового поліцейського управління в м. Єлисаветград. Бере участь в аматорських театральних виставах.

1883 р. — перша публікація в альманасі «Рада» (оповідання «Новобранець»), Вступ до театральної трупи М. Старицького.

1884 р. — робота ковалем у Новочеркаську, відкрив палітурну майстерню. Почав писати драматичні твори (п’єса «Бурлака).

1888 р. — актор театральної трупи М. Садовського. 1890 р. — вступ до товариства українських артистів.

1900-1904 рр. — створив власну театральну трупу

Основні твори

«Бурлака», «Безталанна», «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Сава Чалий», «Хазяїн», «Суєта», «Житейськеє море»