Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018

Киця-писанчарка
Наркевич Ніна

Всі публікації щодо:

Хоч вже потепліло та надворі так гарно, але киця Пустунка сьогодні нудиться. Її маленька господиня, дівчинка Марічка, не грається з нею, як звичайно. Коли прибігла зі школи, то не звертаючи уваги на ласкаве вітання Пустунки, пішла до мами до кухні, та щось почала лагодити в своїй кімнатці. Маленька киця тинялася з кутка в куток, та потихеньку слідкувала за роботою своєї господині.

А було на що подивитись! Марічка принесла до своєї кімнатки полумисок повний біленьких яєчок, якісь дивні патички, щіточки та кілька горняток, наповнених чимсь, але не молочком чи сметанкою, які так любила Пустунка. Вона, як тільки Марічка вийшла з кімнати, все це обнюхала, навіть лапкою поторкала.

Та ось Марічка повернулася до кімнати й почала працювати. Вона мішала рідину в горнятках, писала щось на яєчках цими дивними патичками. «Які дивні ці люди! Пишуть не тільки на папері, але і па яєчках!» - думала киця. - «І все я їм заважаю - то Марічка гнала мене від зошита, не давала писати, а тепер відганяє від яєчок... - Але я спробую тепер...» Пустунка терпляче сиділа в куточку та пильнувала тої хвилини, коли її господиня вийде з кімнати. А Марічка... то щось писала паличками, то клала яєчка до горняток, то виймала... Це таке було цікаве!

Та ось мама покликала Марічку до вечері. «Тепер уже ніхто не прожене мене зі столу» - подумала киця. Вона легенько стрибнула на стіл та почала урядувати. Заглянула до одного горнятка, вмочила лапку, понюхала, полизала - несмачне! Тоді до другого, до третього, а тоді дібралась до полумиска з яєчками. Торк-торк! Легенько лапкою та і котить яєчко по столі... Весело! А як торкне лапкою один - другий раз, то яєчко з білого стає кольорове! Зовсім так, як у Марічки! Всі пять слідочків від Пустунчиної лапки, як зірочки на яєчках. Покотить яєчко киця, а тоді ловить, знову покотить, знову ловить... Дарма, що деякі вже зі столу покотилися та попадали на долівку. Ось тепер і долівка кольорова...

Киця так захопилася грою, що не чула, як Марічка вбігла до кімнати.

- Мамо, мамо! - з розпукою закричала дівчинка. - Дивіться, що наробило це погане кошеня! Стільки шкоди! - Марічка почала збирати побиті яєчка, витирати долівку, обмивати фарбу. Прийшла мама, сердилася та сміялася.

- Ото, Марічко, ніколи не залишай кімнату відкритою, як почала якусь роботу, а кицю виганяй, бо недалеко навіть від більшої шкоди. - Мама почала витирати стіл. Там лежали яєчка, які «помалювала» Пустунка: - Дивись, Марічко, ці, ми так і зоставимо. Це вже сама Пустунка писанчаркою стала!

Вони виглядають від її лапок, як у квіточках.

І дійсно; всі п’ять маленьких пальчиків киціної лапки так добре відтиснулися на яєчках, що виглядали, як квіточки.

- Але тепер, Марічко, злови кицю та обмий їй лапки, бо вона нам помалює не тільки писанки, але і все, що в хаті є. Глянь! - Мама показала на сліди Пустунчиних лапок на долівці, на біленькій подушці на Маріччиному ліжку. Так і скінчилася киціна пригода. Марічка мила її лапки, сушила та примовляла:

- Ти, наша писанчарочко! Але більше вже цього, прошу, не роби і по столах не ходи!

І Пустунка знов почувала себе щасливою, бо маленька господиня з нею, а не коло цих яєчок. На Великодні Свята, що прийшли незабаром, Марічка всім показувала «писанки», що зробила її «нова писанчарка», так вона тепер іноді називала кицю.