Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018

Пригоди Юрчика Кучерявого
Радзикевич Володимир

Всі публікації щодо:

Славку, Данку, Ромку, Яцю!

Вірко, Любко, Стефцю, Дарцю!

І всі інші чемні діти,

Тихо треба вам сидіти,

Жадних збитків не робити —

Казку буду говорити.

В однім селі була хатка,

Хатка біла, як палатка,

Проживала там родина,

Батько, мати і дитина:

Малий хлопчик, скорий, жвавий,

Звався Юрчик Кучерявий.

Хлопчик гарний був, моторний,

Личка білі, очка чорні,

Русявенький і рум’яний,

З добрим серцем і слухняний,

Лиш збиточок понад міру —

За те часом брав у шкіру.

А вам треба діти вміти

Часом тайну заховати

І нікому в цілім світі

Зле про Юрка не казати.

Добрий хлопчик був наш Юрчик,

Тільки, кажу, був пустунчик

Тата й маму шанувати,

Змерзлі птички годувати

Та й учитися пильненько

І вмиватися чистенько

Вмів наш Юрчик все охоче,

Тільки пустував досхочу.

Часом вийде на подвір’я,

Вхопить гусака за пір’я,

Шаблю з піхви витягає

Та до бою закликає.

Гусак крик підносить дикий,

І настає бій великий.

Кричать гуси, шабля грає,

Гусак крила підіймає,

Летить пір’я по болоті,

Когут лопотить на плоті,

Юрчик скаче, б’є, махає,

Поки гусак не тікає.

Або часом, іншим разом,

Як не скочить перелазом,

Як вирветься за ворота

(За ним скаче Дроп із плота),

Як пуститься на долину,

Не приходить цілу днину.

Бо треба вам, діти, знати,

Що був в Юрка пес кудлатий,

Що з ним хлопчик цілу днину

Бігав, грався без упину,

Що за ним гонив у троп,

Малий, чорний - звався Дроп.

З Дропом не раз по долині

Гонить Юрко дві години.

То метелика ізочить,

Часом жабку притолочить,

Часом пісеньку співає

І не раз там спать лягає.

Раз, набігавшись доволі

В огороді і на полі, -

Поклалися в густі трави,

Щоб до дальшої забави

Сил набрати, спочить дрібку —

Та якось заснули кріпко.

Сплять собі в шовкових травах —

Дроп і Юрчик по забавах.

Юркові сон сниться красний:

Що день ніби ангел ясний

Скрізь літає понад ними,

Світить крильми золотими.

Потім ангел десь сховався!

Юрчик в лісі заблукався:

Ходить, блудить, болять ноги,

Та нема ніде дороги.

А тим часом серед ночі

Блищать страшні вовка очі.

Такий Юркові сон снився.

Він із ляку пробудився,

Розкрив очі: Боже, Боже!

Що це таке, чи вовк може?..

Щось таке страшне й ухате!

Бідний Юрчик став кричати.

А то зайчик десь попався,

В буйні трави замотався;

Бідний дивиться на Юрка,

А наш Юрчик Дропа штурка.

Дроп піднісся: «Що за диво?

Зайчик тут?» Схопився живо.

Зайчик тоді ну ж тікати!

Дроп пустився доганяти,

Юрчик кинувсь за стрільбою,

Та вже зайчик за горою!

Бо наш зайчик вітром гонить,

Дроп ніколи не догонить.

От таку смішну пригоду

Мав наш Юрчик край городу.

Потім дуже він стидався,

Що так зайця налякався.

Не казав про це нікому.

Тепер, діточки кохані,

Йдіть до тата і до мами

І про Юрка повідайте,

А потому спать лягайте.

Зійдемося другий раз,

Знову бавитиму вас.