Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018

Пригоди української книжки
Черінь Ганна

Всі публікації щодо:
Черінь Ганна

(скорочено)

У крамниці на полиці

Зажурилась книжка.

- Ніхто мене не читає,

Тільки сіра мишка...

А мене ж бо написали

Не для мишеняток,

А для наших, українських

Хлопчиків й дівчаток.

І засмучено сказала українська книжка:

- От коли б я ніжки мала, як та сіра мишка.

Подалась би я з казками від хати до хати —

між малими козаками читачів шукати.

Раптом сталось дивне диво:

виросли у книжки хоч короткі,

та рухливі дві тоненькі ніжки.

Крок наліво, крок направо і вперед два кроки

- і побігла книжка жваво на шляхи широкі.

От заходить в першу хату до школярки Славки,

Бачить дівчину завзяту, що й не встане з лавки.

Книжка стала на порозі.

- Добрий вечір, Славо!

Прочитай мене будь-ласка

- я така цікава!

Слава каже:

- Я б читала, так завдань багато,

в мене й так часу замало - вчуся навіть в свято .

Аж як літечко прилине, то прийди ізнову,

може, знайдемо хвилину тоді для розмови.

В книжці літери зів’яли на такий початок.

- Пошукаю трохи далі кращих я дівчаток!

Вийшла книжка в сіре поле, мало що не плаче:

- де знайти їй тепле місце, щире серденько дитяче?

Аж в одній веселій хаті, де живе Наталя,

книжку радо привітали і на стіл поклали.

Бачить - в цій хатині від книжок аж тісно,

бо читають в цій родині і матуся, і бабуся, і татусь, та ще й дідусь!

А Наталя? Звісно!

Тільки котик не читає, але слухає, вважає...

Книжка тут, там друга, третя-повно в шафі видно.

Аж Шевченко із портрета усміхнувсь привітно.

- Книжка ще одна! Новенька!

Скрикнула Наталя.

Далі книжка не блукала.

Ген до школи йде доріжка

- нас туди проводить книжка.

Щастя є читати вміти слів барвистих самоцвіти

мовою батьків, родини

і всієї Батьківщини України.