Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018

Щоденник школярки Мілочки
Черінь Ганна

Всі публікації щодо:
Черінь Ганна

(скорочено)

Завтра до школи

Торік я ще була мала,

Не діставала до стола,

То й клала на стілець підвишку

- Грубезну телефонну книжку.

А вчора стала до одвірка

(Це в нас така для мене мірка),

Дивлюсь - я виросла два інчі —

Хай книжку підкладають інші!

Я раптом виросла велика:

Не лізе ніжка в черевика,

Короткі стали спіднички,

Тріщать у плечах блюзочки!

Та маю я хорошу маму,

Що всякого купила краму:

Нові суконочки осінні,

І черевички теж нові,

Що витерплять моє носіння,

І спідничок нових аж дві!

Я з вечора книжки складала,

Гостренько олівці стругала,

І спать пішла якнайраніше,

Хай в школі буду розумніша!

Арифметика

З усіх наук, на завзяття,

Люблю я арифметику,

Бо жадний день твого життя

Без неї не мине таки.

Щоправда, легко так не всім,

Не всім є чим хвалиться —

Спитав вчитель: «Сім раз сім?»

То дехто каже: «Тридцять!»

А я, як вчу, то маю звичку

Співати множення табличку

На «коломийку» чи «гопак»,

Аж поки вивчу так чи так.

«П’ять раз п’ять - двадцять п’ять,

Треба добре пам’ятать.

Шість раз шість - тридцять шість.

Як не вивчиш - вовк із’їсть!».

А інші діти нехороші

Недобру роблять штуку

І заробляють добрі гроші

Від тата за науку:

За кожний вивчений рядок

Бажають мати цента!

А я би їм дала пасок

І більше ні процента.

А є іще й такі, що в класі

Мовчать, як деревина,

А у крамниці краще каси

Рахують, як машина.

Я лиш дивуюся без краю.

Бувають різні діти!

А без рахунків, це я знаю,

Не можна в світі жити.

Люблю я цифри і таблиці

Не менш від рибки і від киці!

Що з мене буде?

Час іде так швидко-швидко!

Скоро буду я стара...

Буть дорослою, як видко,

Готуватись вже пора.

Що ж робити? Бути ким?

Стати фахівцем яким?

Може б, я була «сестрою»

У біленькім однострою.

Роздавала б різні ліки:

Вам - рицину, вам - бензину,

Та не пийте, ви ж великий!

Натирайте нею спину!

Може, вчителькою стати,

Щоб учить таких, як я,

Та такою ще, щоб знати

Всіх на прізвище й ім’я.

І не сплутати ніколи,

І для всього мати мірку:

Що за шкоду - мірку соли,

А за розум - срібну зірку.

Може, буду я моделлю

І надіну капелюх

Із пером під саму стелю,

Із стрічками біля вух!

Всі б на мене любувались

, Капелюхи б купували...

А не ліпше десь в бюрі

У спокої та в добрі

Вибивати на машинці

Сотню слів в одній хвилинці?

От такі б то мати пальці,

Наче зайчики-скакальці!

Чим же вдома буть погано?

Треба тільки встати рано,

Побудити всіх до праці,

Їжу викласти на таці,

Всіх провести за ворота,

А дітей - то аж на шлях,

Щоб не влізли до болота

У блискучих чобітках.

А тоді - обід ладнати,

Всіх з роботи виглядати.

Це гаразд, а те - ще краще!

Тільки праця і знання

Зроблять з тебе щось путяще,

А не мандри навмання.