Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018

Перед Різдвом у лісі
Черінь Ганна

Всі публікації щодо:
Черінь Ганна

Дійові особи:

Я л и н о ч к и

2 з а й ч е н я т к а

Б і л о ч к а

Л и с и ч к а

М о р о з е н к и

С н і ж и н к и

С н і г о в и к

2 я н г о л и з к н и ж к а м и

2 ч о р т и к и (К р у т ь і Х в и ц ь)

І в а с и к Т а р а с и к

С н і г о в а Б а б а

С н і г о в а Ц а р і в н а

Ш к о л я р і

С в я т и й М и к о л а й з я н г о л а м и

Навколо все біле від снігу. Ялинки ворушать вітами, вітаються одна з одною.

П е р ш а я л и н к а. Як гарно сьогодні! Як чисто й тихо! Звірі ще сплять, ніхто нам не заважає. Доброго ранку!

Я л и н к и (співають і танцюють).

Доброго ранку!

Доброго ранку!

Без перестанку —

Доброго ранку!

П е р ш а я л и н к а.

Доброго ранку, сестриці,

Рівні зелені ялиці.

Д р у г а я л и н к а.

Світлого сонця кружало.

В небі уже засіяло.

Т р е т я я л и н к а. Чуєте, чуєте, сестри. Грають пташині оркестри!

Д р у г а я л и н к а. Годі, годі, сестри! Так можна весь сніг розтрусити з гілочок, а це ж наше зимове вбрання!

П е р ш а я л и н к а. Нічого! Нам зима ще снігу підсипле. Танцюймо!

Т р ет я я л и н к а. Ні, ні! Вже пізно! Звірі прокинулись, і я вже чую, що хтось сюди прямує. Це, мабуть, ведмідь.

Я л и н к и. У-у-у-у! Як страшно!

П е р ш а я л и н к а. Які ви страхопуди! Де ж би тут ведмідь узявся? Вони тут не живуть - десь, може, далеко, в горах...

Т р е т я я л и н к а. Але якщо це не ведмідь, то, може, вовк? Він часом забігає сюди.

П е р ш а я л и н к а. І не вовк! Щось мале, куце...

Я л и н к и. Зайчик! Аж два!

Вибігають зайчики.

П е р ш и й з а й ч и к. Ой, хто це? Я тебе боюся!

Д р у г и й з а й ч и к. А я тебе!

П е р ш и й з а й ч и к. Не бійся, я тебе не з’їм!

Д р у г и й з а й ч и к. Як добре, що ми зустрілися. Тепер нам ніхто не страшний, бо, як каже наша заяча приказка, удвох і боятися легше (сміються).

П е р ш и й з а й ч и к. Ні, не таю, удвох і вовка перемогти можна.

Д р у г и й з а й ч и к. Ти так вважаєш? Ну, то дай лапку, ми тепер будемо завжди скрізь удвох ходити, як брати.

П е р ш и й з а й ч и к. Але я не вмію ходити. Я вмію тільки стрибати.

Д р у г и й з а й ч и к.

То будемо вдвох стрибати по цілім світі!

Ми маленькі зайченята.

Під сосною наша хата.

Тільки в лісі гілка - хрусь,

Я уже кричу: «Боюсь!»

А тепер нас буде двоє.

Хоч маленькі ми обоє,

Та як поруч братик мій,

Навіть вовк нам не страшний.

На галявину вискакує Білочка.

З а й ч и к и. Ой-ой-ой! Вовк за нами біжить! Утікаймо! (Вибігають).

Б і л о ч к а. Ха-ха-ха! От страхопуди! Мене злякались, а я ж менша від зайчика! Зате нікого не боюся, навіть вовка. Не раз він за мною гнався, а я вискочу на дерево, дратую вовка й кидаю в нього шишками; а він від злості зубами клацає. Ха-ха-ха!

Я сміхунка-білочка,

В мене теплий кожушок.

З гілочки на гілочку,

На самий вершок

Запасла горішків досить

Я на цілу зиму,

І, як добре хто попросить,

Йому горішок скину.

Танцює з горішками, прив ’язаними на ниточках. З ’являються Вовк і Лисиця.

В о в к. Ох, який я голодний! З’їм першого, хто мені трапиться.

Вбігає Лисичка.

Л и с и ч к а. О, це ти, куме! Куди так рано зібрався?

В о в к. Куди, куди! На Кудикову гору. Онде так їсти хочу, що й тебе проковтнув би, якби ти не була моя кума. Що там у тебе в кошику? Може, мене нагодуєш?

Л и с и ч к а (набік). Маю свіжу рибу, але не для вовка. Та не реви! Ми, звірі, взимку на дієті. На, ось поїж снігу - дуже смачно. Діти це називають морозивом.

В о в к. Не такий я дурний, щоби сніг їсти! Давай мені те, що в тебе в кошику!

Л и с и ч к а. Там тільки сніг! Ось будь чемним, не заводься зі мною, то святий Миколай тобі щось подарує!

В о в к. Але я зараз хочу їсти, і чую носом рибу!

Танцюють танок - віднімання кошика. Урешті, Лисичка б’є Вовка кошиком по голові, утікає, Вовк - за нею.

Я л и н к а. Сестриці, що це так сяє, ясніше від сонця?.. Ближче, ближче...

Входить Янгол.

Я н г о л.

Вітаю вас, ялиночки,

Вітаю вас, звірята.

Послухайте хвилиночку,

Що маю вам сказати.

Через цей ліс увечері

Святий наш Миколай

На зустріч із малечею

Поїде через гай.

Отож якщо бажаєте,

Виходьте теж на шлях.

Його ж усі ви знаєте —

І звір, і кожний птах!

Я л и н о ч к и й з в і р я т а (співають).

Ми знаємо, ми знаємо;

У день веселий цей

Чекаємо, чекаємо Святого Миколая —

І чемних всіх дітей.

З ’являються два янголи, один з них несе тоненьку книжечку, інший - дуже товсту.

П е р ш и й я н го л. Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила одпадають. Доведеться везти гелікоптером. А попереду ще так багато праці.

Д р у г и й я н г о л. Так, деякі діти до останнього дня надсилали Святому Миколаєві листи, і навіть телеграми. Усі пишуть, що чемні, але чи справді це так? (Звертається до дітей). Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи справді ви були чемні. І все записуємо до книжки.

П е р ш и й я н г о л. До однієї книжки - чемних, а до другої - халамидників та неслухів.

Д р у г и й я н г о л. В одній книжці - добрі діла (показує свою тоненьку). А в отій - гріхи, грішки й усякі збитки (показує на товсту книжку).

П е р ш и й я н г о л. То це я гріхи ношу? Недарма ж моя ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але щось не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні. Ану, почитаю. (Читає напис на товстій книзі) «Реєстр для чемних дітей». А покажи-но свою! У тебе: «Реєстр неслухів». Що ж ти наплутав! Дивись, скільки у нас добрих дітей - ось вони сидять, усміхаються й чекають на гостину отця Миколая. А нечемних мало, та й тих ми ще перевіримо й, може, викреслимо з поганої книжки.

Д р у г и й я н г о л. Як же це я переплутав!

П е р ш и й я н г о л. Бо хоч ти й янгол, а потребуєш окулярів. Ось вони саме і лежать на снігу. Це, мабуть, святий Миколай тобі авансом подарунок послав.

Д р у г и й я н г о л (одягає окуляри). О, тепер добре бачу!

П е р ш и й я н г о л. А за те, що переплутав, мусиш нести оцю товсту книжку!

Д р у г и й я н г о л. Добре вже, добре. Ходімо ж закінчувати свою роботу.

Виходять. З ’являються два Чортики - Круть і Хвиць.

К р у т ь. Ой, як холодно! Я заздрю вовкові, лисиці й навіть зайцеві, бо в них такі пухнасті кожухи. А в мене сама шкіра та кості. Я змерз, як чортик.

Х в и ц ь. Так ти ж і є чортик! Хоча ти правий, у нашій прекрасній батьківщині - Пеклі - значно тепліше.

К р у т ь. Еге, часом аж загаряче. Я радий інколи вирватися з пекла й побрикати по світі.

Брикаються по сцені.

К р у т ь. Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Наш наймерзенніший голова дав нам наказ наловити якнайбільше грішників.

Х в и ц ь. А як не наловимо... То пан Сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або вижене з роботи й не дасть нам нашої улюбленої їжі - гарячої смоли.

К р у т ь. Ой, не згадуй! Тут ніде її нема, я вже зголоднів. Одягнувся якось у школярську уніформу й просив смоли в Івасика, а він сказав, що тут такого ніхто не їсть. Він дав мені шматочок жувальної гумки, і я нею ледве не вдавився. І як діти таке паскудство їдять? Як воно їм зубів не повириває?

Х в и ц ь. Тихо, тихо! Ось діти йдуть до школи. Може, серед них є нечемні. На кожного нечемного у нас є різочка в подарунок.

Д і т и (йдуть до школи і співають).

Сонце світить, та не гріє,

Морозище аж шаліє.

Ой, ховайте, діти, вуха,

Налітає завірюха.

Вітер свище, як батіг,

Просто в очі сипле сніг.

Не страшний нам сніговій —

В школу підемо мерщій.

Діти біжать до школи, лишаються тільки Івасик і Тарасик.

І в а с и к. Тарасику, сьогодні до нас святий Миколай прийде!

Т а р а с и к. Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе.

І в а с и к. А ти був чемний?

Т а р а с и к. Так! А ти?

У цей час підкрадаються чортики. Один стає за спиною Івасика.

І в а с и к. Так. І буду чемний до самого Різдва, а потім - побачимо.

Чортики підстрибують з радощів.

Т а р а с и к. А я намагаюсь увесь час бути добрим. Мене назвали Тарасом на честь нашого великого поста Тараса Шевченка, й тому я мушу бути завжди чемним.

Х в и ц ь (підштовхує Івасика). Скажи йому щось нечемне!

І в а с и к. Тільки дурень може бути вічно чемним.

Т а р а с и к. Ти що кажеш? То, виходить, я - дурень!

К р у т ь (підштовхує Івасика). Покажи йому язика!

Івасик показує язика.

Х в и ц ь (підкрадається до Тарасика). Бачиш, який він! Чого ж ти стоїш? Бий його!

Тарасик. О ні, ми з ним друзі, битися не можна, та ще й у такий гарний день. (Обертається). А це хто? Ти часом не чортик? Моя бабуся казала, що чорти бояться хресного знамення. Ось я тебе перехрещу!

Ч о р т и к и. Ой, не роби цього! Ой-ой-ой!!! (Втікають).

Невеличка музична пауза. Повз ліс повертаються діти зі школи. Спиняються коло ялинок.

І в а с и к. Нас сьогодні раніше з школи відпустили, а ще не пізно. А скільки снігу випало! Шкода, щоб такий гарний сніг пропадав! Знаєте що? Зліпімо гуртом снігову бабу!

Д і т и.

Гаразд, гаразд!

Снігову бабу!

Велику-превелику!

І снігового діда! Сніговика!

Ви ліпіть бабу, а ми - діда!

Ану, хто швидше?

Раз-два-три, по-ча-ли!

Діти качають сніг, співають, ведуть хоровод.