Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018
Що одна писанка наробила
Волиняк Петро
Всі публікації щодо:
У хаті ще було напівтемно, як мама вже розбудила Наталю.
- Уставай, Наталю, - каже мама, бо вже час до церкви йти паски святити. Хіба ти забула, що Великдень сьогодні?
Наталя зараз же і встала. Швиденько почала вмиватися. А вмивалась не так як завжди: помилася водою та з милом, а потім ще й писанку взяла, умочила її у воду, а тоді нею личко потерла. Вона вже давно знала, що перший раз на Великдень треба писанкою чи крашанкою вмиватися. Хто писанкою на Великдень умивається, той завжди буде рожевенький і здоровий!
Ще й сонечко не сходило, як Наталя з мамою й татом пішли до церкви по дорозі вони зустріли маленького хлопчика, що йшов до церкви із своєю мамою.
- А покажи, мені, Наталю свої писанки? - просив хлопчик.
Наталя сіла на травичці і розгорнула хустинку з писанками та крашанками. А вони були такі гарні, що весь світ звеселили: всі і все хотіло на них подивитися. Першими прилетіли дві пташечки. Сіли вони на вербову гілочку і защебетали:
- Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес! Ох, які хороші писанки в Наталі!
А з-за горбика сірий вухастий Зайчик виглянув.
Як відомо, усі зайчики великі боягузи: зайчик боявся Наталі, боявся хлопчика, боявся пташечок навіть... То він голову вухату показав із-за горбка. Дуже боявся, щоб його довгих вух ніхто не побачив. Він їх хотів до землі притулити. Прихилив одне вушко, а друге не слухалося і стирчало над зайчиковою головою. Ніби підслуховало, про що Наталя з хлопчиком розмовляли.
Захотіло й Ясне Сонечко на ті писанки подивитися. Викотилось воно на небо та й собі позирає.
А люди йдуть, та ідуть до церкви! А коли в церкві в усі дзвони задзвонили, то Наталя із хлопчиком згадали, що й їм же треба до церкви поспішати, писанки святити.
Дуже вони квапились та одну писанку й забули взяти. Як побачили всі звірі і птахи, що писанка залишилась, то всі вони гуртом до неї! Першою прискочила Білочка Хвостата. Другим підбіг Зайчик Вухатий, а тоді й пташечка прилетіла. І всі раділи та тішились писаночкою. Навіть квіточки посміхались весело, на писаночку дивлячись. А сонечко й собі із-за біленької хмарки визирало і всім тепло посилало та радісно посміхалось.
І все говорило:
- Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес!
А дзвони з церкви відповідали:
- Воістину воскрес! Воістину воскрес! Воістину воскрес!
Так гарна дівчинка Наталочка своєю писанкою весь світ звеселила.