Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018

Давні народи, що населяли Україну
Волиняк Петро

Всі публікації щодо:

(уривок)

Вірування скитів

Найбільше шанували скити бога-опікуна домашнього вогнища - Табіті. Найбільшою присягою було присягнути ім’ям цього божества, а зламання присяги перед іменем опікуна цього царського вогнища, уважалось злочином проти царя, бо це викликало гнів бога Табіті до царя.

Цей культ домашнього вогню нагадує культ сучасних осетинів (на Кавказі) і взагалі загальноіранський культ домашнього вогнища.

Був ще в скитів бог землі - Апі, богиня худоби - Аргімпаса та інші боги. Святинь, крім згаданих уже мечів, у скитів не було ніяких. Худобу, призначену богам, задушували, а потім кращі кусні м’яса розкидались на жертву богам.

Спеціальних жерців у скитів не було - кожен молився і приносив жертву сам. Було багато ворожбитів, які ворожили на палочках та на корі.

Похоронні обряди у скитів

Тіло померлого царя обвозили по всіх підвласних йому народах, щоб вони віддавали йому почесті. Потім ховали його у глибокій камері. Разом з ним ховали одну з його жінок, багатьох слуг, убиваючи їх перед тим, кращу худобу, золотий посуд (срібла й міді скити не вживали).

Над гробом насипали високу могилу. Таких могил є багато по всій степовій i лісостеповій Україні. По році справляли поминки по цаpeвi: убивали 50 найкращих його слуг i стільки ж коней. Коней напихали половою i розставляли навколо могили на палях. Мертвих слуг садили на коней i вони стояли, мов сторожа.

Державний устрій скитів

Як бачимо, державним устроєм у скитів була монархія. Цар мав велику владу. У скитів було кілька царів, але один був головний, а решта - племінні царі. Цар мав велику владу над своїми підданими. Цареві служили не раби, а кому він звелить.

Коли цар захворіє, то ворожбити пояснювали, що хтось неправдиво поклявся богом царського вогнища - Табіті. Тоді ворожбити шукали винного. Якщо той, на кого вони вкажуть, вирікається, то його перевіряють ворожінням інших ворожбитів. Врешті карають винного, рубаючи його голову, або тих ворожбитів, ЯКІ неправильно вказали на нього. При тому цар карає смертю і їх синів.

По смерті царя влада переходила до його сина.

Та часом, у найважливіших справах, чималу роль відігравала й військова рада царів різних племен. Вищою законодатною радою була «рада скитів». Часом ця рада навіть карала царя, позбавляла його влади й життя. Так було з царем Скілом, який прийняв грецькі звичаї (його матір’ю була грекиня) i в Ольвії приніс жертву грецькому богові Діонісові.

Така була головна скитська орда. Мабуть вона була невелика числом, але володіла всіма іншими скитами i всіма племенами, що були тоді між Доном та Дунаєм.

Скитські війни

Скити були войовничим народом. Ще женучись за кімерійцями вони дійшли аж до Мідії. Мідія тоді була найсильнішою державою Стародавнього Сходу. Скити перемогли Мідію і деякий час були господарями в цілій Малій Азії.

У 514 році перед народженням Христа на скитів пішов війною перський цар Дарій I. Він ніби мав покарати скитів за їх напад.

Дарій I зібрав величезне військо i напав на скитів із заходу, перейшовши Дунай у його нижній течії.

Скити вирішили не вступати в бій з Дарієм, бо він мав значно більшу силу. Вони відступали, засипаючи за собою колодязі та джерела, знищуючи траву. Перси втомились у погоні за скитами. Тоді Дарій послав до головного скитського царя Іданфірса гінця з такими пропозиціями: «Бийся у відкритому бою, або як вважаєш себе слабшим, то визнай над собою владу перського царя».

Скитський цар гордо відповів:

«Знай, персе, який я: я й раніше ніколи не тікав від страху ні від кого з людей... А чому я не поспішаю битись з тобою, я це тобі поясню: у нас нема ні міст, ні засіяної землі, із-за яких ми квапилися б битись з вами... Як ти хочеш прискорити бій, то у нас є могили предків: ось спробуйте відшукати i зруйнувати їх, - тоді побачите чи станемо ми битися з вами із-за гробниць, чи не станемо... А тобі замість дарів землі й води я пришлю дарунки, які тобі належаться. А за те, що ти назвав себе моїм володарем, ти ще мені заплатиш».

Знаючи, що Дарій опинився у важкому становищі скитський цар послав йому в подарунок птаха, жабу, мишу i п’ять стріл. Значення цього дивного подарунка перси пояснили собі так:

«Якщо ви, перси, не полетите в небо, перетворившись у птахів, або не сховаєтесь у землю, як миші, або не пострибаєте в озера, як жаби, то не вертайтесь назад, бо будете вражені цими стрілами».

Перси почали відступати, скити погнались за ними аж до Херсонесу Фракійського. Міць персів була зламана, скити здобули перемогу, про яку заговорив цілий світ - скити мали славу непереможених.

Кінець Скитії

Скити вели довгі війни з фракійцями. Спочатку вони були успішними для скитів, але у 399 році перед Христом на Дунаї скити були розбиті. В цьому бою загинув i ix 90-річний цар Атей.

У цей же час зі сходу на скитів натиснула нова орда - сармати. Серед підвладних скитам племен було також невдоволення. Скити відступили в Крим, хоч ще зберегли за собою й невеличку територію над нижнім Дніпром. Тепер ix столицею став Неаполіс-Скитський.

Ця скитська держава звалась Малою Скитією. Проіснувала вона аж до II-III століть по народженню Христа.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.