Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018

Князь Огонь
Гренджа-Донський Василь

Всі публікації щодо:
Ґренджа-Донський Василь

Жив собі раз дід та баба

Та було в них по дочці:

В баби була донечка,

Нездарна Іляна,

Дівчище погана,

Пелехата, кострубата,

Сама як конопля,

І страшенно язиката.

Як вона отворить рот,

То зворушить цілу хату,

Чути аж поза город.

Ноги аж занадто довгі,

Мов в стеблі солома,

І не миє і не пере,

А все сидить дома.

У пустунки руки білі,

Як білесенький пампух,

Бо не ходить до роботи,

Бо вона лінюх!

В діда була донечка

Молоденька Галька,

Дівчина, як лялька,

Волосячко чорне-чорне,

Як чад серед ночі,

І прегарні чорні брови

І темнії очі.

І носик гарненький,

А личка біленькі,

Мов рожево-кольорові,

Уста малинові.

Тільки руки в праці

Трохи припалено,

Але сама як куделя,

Як те веретено.

Білі ніжки ходять

По росі раненько,

Сама шиє, сама пере

І ходить чистенько.

Та дарма змагалась

Через цілу днину,

Її баба не любила,

Не свою дитину.

Сидить Галька і пряде

Нечіхране клоччя,

Праця недитяча.

Сидить баба на печі

І говорить до дочки:

- Іди ж, доню, до криниці,

До криниці по водицю,

Та корчаги не розбий,

Та й водиці не розлий.

- Я не йду, не піду,

Нехай іде Галька.

Галька встала з свого крісла

Із судиною пішла,

Баба гойкає за нею:

- Гей, чи чуєш? Зачекай!

І сяка ти і така!

На корчагу уважай,

Бо коштує п’ятака,

У криниці не розбий,

По дорозі не розлий,

І скоренько повертай!

- Та біжи вже, а не стій!

Треба шити сорочки

Доні золотій моїй.

І звариш нам галушок,

Напечеш нам пампушок,

А тобі застанеться

Із вареників окріп

І вівсяний хліб!

Тобі, прецінь, не зашкодить,

Міцні в тебе зуби,

А як то не до вподоби,

То йди до загуби!

Мені ти вже наснувала

Іди скач у воду,

Бо у мене є дочка,

Моя дорогая!

Я її приберу,

Гарненько причешу,

А як прийдуть сватачі,

Напечу їм колачі,

Поставлю горівку,

Віддам замуж дівку.

А дідова хай сидить,

Та хай смиче клоччя!

- Пішла Галька

Роздивилась на облаки до криниці

І принесла воду,

А бабусина дочка

Снувала незгоду:

Стрінулися на дорозі

Майже на порозі,

І почала зачіпати.

Ударила Гальку

І корчага покотилась

Та на камені розбилась,

Лиш вухо лишилось.

А пустунка, реготалась,

Забігла до хати І голосить:

- Мати Мати!

Ось, дивися,

Розбила судину,

Корчагу єдину,

Чим будемо воду брати?

Подивися, мати!

- То не правда каже Галька,

- Вона завинила,

Вона мене зачіпила,

Судину розбила!

- Та ще й брешеш! - каже баба, -

Іди мені з хати!

Від сьогодні я за тебе

Не хочу і знати!

***

Вигнали її із хати

Мачуха з дочкою,

Заплакала бідна Галька,

Стоїть під вербою

І не знає, що робити,

Хіба йти служити.

Має дві здорові руки

І роботу знає,

Сама пере, сама миє,

Сама вишиває.

Через гору, через ліс

Веде піша стежка,

Йде дівчина молода

Служить до містечка.

Але ліс глибокий,

В далечінь широкий,

Йде угору, йде вдолину,

Аж дійшла під полонину.

Заблудила вона в лісі

А тут темна ніч.

Потекли дві рясні сльози

З її карих віч.

Сіла вона на скалі,

На облаки зоряні,

Мабуть прийдесь ночувати

В бур’яні, у бур’яні...

В полонині уночі

Ревуть сови і сичі,

Дівчина злякалась,

Неспокійні ті квичі

Все перекликались.