Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018

Оси
Гренджа-Донський Василь

Всі публікації щодо:
Ґренджа-Донський Василь

Гарний, сонячний серпень хилився до кінця. На сіножаті під полониною люди косили. Косив і татко Василька - ночуючи під колибою. З ним ночував і Васильків братик, п’ятирічний Михайлик. Василеві вже дев’ять років і він допомагає: носить страву з села, що наварила матуся. Матуся тепер не ходить у поле, бо має маленьку дитинку Параску, якій два тижні.

Василько подався на узбіччя, але раптом зупинився, мов завмер: на нагрітій сонцем кам’яній плиті лежала отруйна змія. Недалеко стара бабуся пасла теличку і підійшла до нього.

- Бабко, гадюка! - сказав Василько.

- Ой, тої треба боятись! Але дитині вона нічого не зробить.

- Як то не зробить? - питався Василь.

- А так, бо дитина до сьоми років, - ангелик. Дитину не сміє вкусити ані гадюка, не сміє її вжалити ані оса, бо Господь Бог і з неба їм заборонив чіпати маля.

- А мені вже дев’ять років, - відповів Василько.

Він кинув камінь і змія втекла. Вирушив у дорогу і весь час роздумував. Отже, й оси не сміють жалити дитину.

Після полуденку Василько й каже братикові:

- Михайле, ходім за кущі над криницею. Там є осяче гніздо, будеш бити оси.

- Але... - промовив братик, витріщивши оченята.

- Не бійся нічого, ти - ще ангелик. Тебе не сміють оси жалити.

Вирізав Василь із смерічки три густі гілки з чатинням, зв’язав мотузком, а всередину всунув патик. Підійшли до осячого гнізда.

- Оцим віником бий, сміло бий, ти ж ангел! - наказував Василь, а сам на кроків десять відступився в зад.

З ямки осячого гнізда одні оси вилітали, другі влітали. Михайлик підійшов зовсім близько і - «бах, бах!» почав на ямку вдаряти.

Незабаром почувся страшний крик і вереск Михайлика. Обхопивши голівку руками, він верещав на все поле. Василько скрикнув:

- Тікай, не стій там як стовп!

Михайлик тікав суньголов, а оси за ним!

Коли прибіг тато, голова Михайлика була опухла.

Довідавшися в чому річ, батько дав Василькові тонким, березовим прутиком такого «ангелика» по тій частині тіла, звідки ноги ростуть, що той цього ніколи не забуде.