Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015
Кривенька качечка
Українські народні казки
Всі публікації щодо:
Фольклор
Були собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують, а далі дід і каже бабі:
- Ходімо, бабо, в ліс по грибки!
От пішли. Бере баба грибки, коли дивиться, у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить. От баба і каже дідові:
- Дивись, діду, яка гарна качечка!
А дід каже:
- Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.
Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка переломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки.
Вертаються, аж дивляться, а в них так прибрано, хліба напечено, борщику зварений. От вони до сусідів:
- Хто це? Хто це?
Ніхто нічого не знає.
Другого дня знов пішли дід та баба по грибки. Приходять додому, аж у них і вареники зварені, і починочок стоїть на віконці.
Вони знов до сусідів:
- Чи не бачили кого?
Кажуть:
- Бачили якусь дівчину, від криниці воду несла. Така, кажуть, гарна, тільки трошки кривенька.
От дід і баба думали-думали: «Хто б це був?» - ніяк не вгадають. А далі баба дідові каже:
- Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємося та й будемо виглядати, хто до нас принесе воду.
Так і зробили.
Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із їхньої хати виходить дівчина з коромислом: така гарна, така гарна, тільки що кривенька трошки. Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату, дивляться, аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір’ячка. Вони тоді взяли гніздечко та й укинули в піч, воно там і згоріло.
Коли ж іде дівчина з водою. Ввійшла в хату, побачила діда і бабу та зараз до гніздечка - аж гніздечка немає. Вона тоді як заплаче. Дід і баба до неї кажуть:
- Не плач, галочко! Ти будеш у нас за дочку; ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну дитину.
А дівчина каже:
- Я довіку жила б у вас, якби ви не спалили мого гніздечка та не підглядали за мною, а тепер, - каже, - не хочу! Зробіть мені, діду, кужілочку й веретенце, я піду від вас.
Дід і баба плачуть, просять її зостатися, вона не схотіла.
От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце; вона взяла, сіла надворі й пряде. Коли ж летять каченят табуночок, побачили її й співають:
Онде наша іва,
Онде наша діва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір’ячку,
Нехай летить з нами!
А дівчина їм відказує:
Не полечу з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!
От вони їй скинули по пір’ячку, а самі полетіли далі. Коли летить другий табуночок, і ці теж:
Онде наша іва,
Онде наша діва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір’ячку,
Нехай летить з нами!
А дівчина їм відказує:
Не полечу з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!
Коли ж летить третій табуночок побачили дівчину і зараз:
Онде наша іва,
Онде наша діва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір’ячку,
Нехай летить з нами!
Скинули їй по пір’ячку, дівчина увертілася в пір’ячко, зробилась качечкою і полетіла з табунчиком. А дід і баба знов зостались самі.
!Починочок - від починок - пряжа, намотана на веретено.
Кужілочка -* від кужілка - частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу.
Веретенце - від веретено - дерев’яний пристрій для ручного прядіння.
? Прочитайте казку. З чого дивувалися дід з бабою? Що вони згодом з’ясували?
Чому дівчина не схотіла більше в них залишатися?
Що у цій казці схвалюється, а що - засуджується?
Знайдіть у казці повтори. Як ви вважаєте, з якою метою їх ужито? З якою інтонацією їх треба читати?
Простежте, які ознаки чарівності є у цій казці. Хто є головним героєм казки?