Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015

Вчений кум
Українські народні казки

Всі публікації щодо:
Фольклор

Якось один чоловік віддав свого сина до школи. Коли хлопець приїхав на літо додому, батько розпитав, як у нього йде наука, і мовив:

- Хотілося б мені побачити, чого ти вже навчився. Ходімо до кума, він дуже вчений, і ти з ним побалакаєш!

Після полудня пішли вони до кума, посиділи, попоїли, а тоді батько попрохав кума вивірити хлопця, кум і спитав:

- А скажи-но мені, як зветься той звір, що ловить мишей?

- Такий звір зветься котом, - відповів хлопець.

- Овва! Він зветься спритністю! - вигукнув кум.

Батько покрутив головою, а кум спитав:

- А як зветься те, на чому ми варимо їжу?

- Вогонь! - відповів школяр.

- Еге! - знову заперечив кум. - Ця штука зветься пекучістю!

Батько почав хмурніти, а кум випробував хлопця далі:

- А як зветься ота хата, куди ми звозимо снопи з поля?

Хлопець здивувався, що хрещений питає його про таке, і відповів:

- Та стодолою ж!

- Ба ні! Вона зветься достатком! - засміявся кум.

Батько сидів мов на голках, та кум вів своєї:

- А як зветься те, що носить на собі кораблі?

- Вода, - відповів хлопець.

- Гай-гай! - вигукнув кум і зацідив кулаком по столу. - Та штука зветься могутністю! Тут батько не витримав, узяв ціпка і добряче відлупцював школяра. Хлопець гірко плакав.

Під кінець літа пішов хлопець разом із батьком до кума попрощатись. Зайшли вони у двір і побачили, що наймичка вибирає з кабиці попіл, а під ноги їй увесь час лізе кішка, Наймичка розгнівалася і сипонула на кицьку попелом із лопатки. У попелі лишалися розпечені вуглинки, вони застрягли в кішки на спині, і шерсть у неї затліла. Кішка наче шалена шугонула до стодоли, полізла в солому, і солома зайнялася.

Батько побіг у хату, хлопець метнувся за ним і закричав:

- Ой-ой-ой! Спритність із пекучістю скочила в достаток, біжіть мерщій з могутністю!

- Тю, синку, я тебе не розумію. Що сталося? - здивувався кум.

- Спритність із пекучістю скочила в достаток, біжіть мерщій з могутністю! - знов закричав хлопець

- Та я тобі кажу, що не розумію! - вигукнув кум. - Кажи, що сталося?

Тоді хлопець сказав:

- У кішки загорілася шерсть, вона скочила в стодолу, несіть швидше воду!

Кум з батьком вибігли надвір, та стодола вже зайнялася. Кум побивався, рвав на собі чуба і голосив:

- І що це мені до макітри влізло, і чого це я вчив тебе говорити не по-людські? Оце мені кара!

- Авжеж, - мовив батько і відтоді не водив сина до кума на іспити.

Українські народні казки. 1976. — С. 34—36.