Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015

Казка про Долю
Українські народні казки

Всі публікації щодо:
Фольклор

Жили собі два брати: менший багатий, а старший бідний. Раз найнявся старший до меншого жати за сніп.

Жне він, жне, коли бачить: полем ходить якась жінка.

Збирає колоски і втикає їх у снопи. «Хто ти така?» -питає її старший брат. «Я Доля твого брата, -відповідає дівчина. -Він лежить та спить, а я день і ніч роблю на нього». «А де ж моя Доля?» - поцікавився він. «А твоя Доля, - відповіла дівчина, - нічого не робить: гарно вбирається, співає пісень і лежить під грушею. Піди, чоловіче, візьми кия та бий, скільки влучиш, приказуючи: «Ось тобі, лиха Доле, за те, що не хочеш на мене працювати. Допомагай мені!» Бідняк так і вчинив: вибив києм свою Долю. З того часу в нього все пішло на лад. Невдовзі зробився він багатшим за свого брата.

***Вчені вважають, що у наших пращурів був бог Доля, і вони вірили, що в кожної людини є своя Доля. Вона народжується разом із дитиною. Доля не залишає людину до самої її смерті. Від неї також не можна ні втікти, ні сховатися. Поняття про неминучу Долю прийшло до нас із сивої давнини. Наша Доля - рідна сестра римської богині щастя, випадку і удачі Фортуни. І досі існує вислів Колесо фортуни. Пізніше Доля поділилася на добру й злу -Долю та Недолю. Кожна з них має свої ознаки: Доля - добра, бережлива, турботлива, працьовита; Недоля - заспана, неохайна, ненажерлива.

В народі існує традиція закликання своєї Долі.

За народною традицією, на свято Катерини (7.12.) справляється обряд закликання до себе Долі. Дівчата вилазять на ворота й кличуть її.

Лиха доля приходить завжди із Злиднями. Злидні то її діти. Це про них кажуть: «Не сама біда ходить, а з дітками». За стародавніми народними уявленнями, це маленькі істоти, що заводяться в хаті.