Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015

Сонце, Вітер і Місяць - Індійська народна казка
Казки народів світу

Сонце, Вітер і Місяць

Була собі колись мати Зірка, і мала вона трьох дітей - Сонце, Вітер і Місяць.

От якось вирядилися Сонце, Вітер і Місяць до дядька Грома та тітки Блискавки в гості. Зібралися і пішли. А мати лишилася вдома на господарстві.

Сонце і Вітер були невдячні діти, думали тільки про себе. В гостях вони наїлися, а про матір і не згадували.

А Місяць був добрий син, чуйний, сердечний. Щоразу, як до столу подавати нову страву, він ховав трохи й для матері.

От вернулися діти додому, мати їх і питає:

- Чим вас там пригощали? А мені ви принесли що-небудь?

Сонце відповідає:

- Я наїлося досхочу, а тобі нічого не принесло. Хіба ж я задля цього в гості ходило?

Вітер каже:

- Я до дядька з тіткою теж не за тим у гості ходив, аби додому щось нести. Зате сам я добре пообідав.

А Місяць виклав на стіл усе, що приніс із собою. Вийшов такий обід, якого в їхнього домі ніколи не бувало.

Тоді Зірка повернулася до Сонця і каже:

- Ти думало тільки про себе, щоб тобі добре було. За те я зроблю твоє проміння таким палючим, що люди, побачивши тебе, заплющуватимуть очі і запинатимуть голови.

Потім Зірка мовила до Вітра:

- І ти такий само жадібний: про матір теж не згадував. То вій же тепер палючою спекою. Ніхто тебе не любитиме, всі одвертатимуться від тебе.

А Місяцю лагідно сказала:

- Любий мій сину! Ти не забув матір, подбав про неї. Ти будеш ясним і прохолодним, і всі любитимуть тебе.

Ось чому індійське сонце таке гаряче, вітер такий палючий, а місячні ночі - ніжні і прохолодні.