Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015

Коза
Колядки та щедрівки

Всі публікації щодо:
Фольклор

Звичай «водити козу» пов’язаний із різдвяними святами. Дійові особи: коза, призводитель, міхоноша, хор парубків, Одержавши дозвіл від господаря «поскакати козі» в хаті, заходять, коза ступає з ноги на ногу, а хор співає:

Станьте у ряд,

Я козу веду!

На горі коза

З козенятами;

Під горою вовк

З вовченятами.

Ухопив вовчок

Козу за бочок,

А вовченята -

За козенята.

Де не взявсь звяць,

Почав козу лаять:

«Дурена коза,

Нерозумная!

Пройшла б у лісок,

Нарвала б травиці

Гарненький снопок. -

І сама б їла,

І діток кормила».

У Михайлівні

Всі хлопці стрільці,

Хвалились, хвалились

Козу устрелить:

Не попали в бік,

Да попали в ріг.

Упала коза

Да й закричала.

При цих словах коза падає, дригає ногою і кричить: «Ме-е-е!». Присутні ставлять її на ноги. Хор продовжує:

Ану, міхоноша,

Напни козі жили,

Щоб наша коза

Живая була

Да й поскакала.

Призводитель тягне козу за пояс, вона танцює:

Як пішов наш козел

Да на ножечках,

Да на рожечках,

На коротеньких,

Да шукаючи,

Да питаючи

Короля в полі,

Хазяїна в домі.

Де коза туп-туп,

Там жита сім куп;

Де коза ногою,

Там жито копою;

Де коза рогом,

Там жито стогом;

Де коза хвостом

Там жито кущом.

Підойдь поближче,

Поклонись по нижче

Своєму хазяїну

І хазяюшці.

Коза кланяється господарю, господині і всім домочадцям, а хор продовжує:

Чим вони тебе

Пожаловають?

Чи міркою жита,

Щоб коза була сита,

Чи мірку овса,

Зверху ковбаса;

Коли того мало,

То ще й кусок сала,

Щоб наша коза

Веселая стала

Да й поскакала.

Господарі дають козі дарунок, подякувавши, хлопці йдуть далі.