Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015

Думи

Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Фольклор

Думи - народні ліро-епічні твори (пісні) переважно героїчного характеру про важливі події історії України (починаючи з 15 століття), виконувані народними співцями речитативом (наспівне, мелодійне мовлення). За змістом думи близькі до історичних пісень, але відрізняються від них дуже своєрідною формою. Вони не мають поділу на строфи (куплети), вони діляться на нерівні періоди (або уступи чи тиради), в кожному з яких висловлена закінчена думка. Така побудова відкриває простір для імпровізації, надає гнучкості словесному і музичному виразу. Найхарактернішою ознакою українських дум є своєрідний вірш, що має різні за кількістю складів рядки, найчастіше римуються поспіль(підряд). Тематика дум: героїчна боротьба українського народу проти ворогів, прославляння героїв цієї боротьби; класові протиріччя та боротьба між бідними та багатими.

Думи мають струнку й сталу композицію. Здебільшого думи починаються окликом «гей» чи «ой», що вводить слухача в обставини дії. На початку часто звучить «заплачка» (або «зачин») - вибух співцевої суб’єктивності і ліризму, вкладений іноді в слова то сокола, то провісниці «сивої зозулі», що

...Прилітала,

Да у головах сідала,

Да жалобно закувала:

«Ой голово, голово козацькая-молодецькая!».

(«Як три брати з Азова втікали»).

Весь вступ до думи називають заспівом. Після заспіву йде власне дума - епічна оповідь про події чи то далекої козацької доби, чи пізніших часів, інколи з печаттю сумних роздумів, чи як їх називали ще кобзарі, «жалощами», «жалощі» надають оповіді сумного ліричного забарвлення.

Кінцівка думи має характер «славослів’я». Це переважно ліричні відступи, що славлять рідну землю, героїв. Чи містять добрі побажання «всім слухающим головам».

Термін «дума» застосовано до творів цього жанру через кілька віків після їх появи. В українську фольклористику його ввів у 19 столітті відомий збирач народних пісень Михайло Олександрович Максимович (1804 - 1874), у російську літературу - поет- декабрист Кіндрат Федорович Рилєєв, який захопився героїко-революційним пафосом боротьби українського народу за волю. Але вперше термін «дума» згадується у хроніці польського історика Дарницького під 1506 роком: «Під той же час убили валахи (територія Румунії) двох братів Струсів, юнаків жвавих і завзятих. Про них ще й тепер співають сумні пісні, які руси звуть думами».

Українські думи та історичні пісні відзначаються оригінальністю та живим відгомоном порівняно недавніх історичних подій. Український героїчний епос - один з наймолодших. Тут діють не міфічні постаті, а живі люди, відомі і невідомі народні герої, вчинки і діяння яких можна часом звірити за козацькими літописами, історичними хроніками.

Найдавнішими (кінець 15 - початок 16 ст.) вважають невольницькі думи: «Невольники», «Плач невольників», «Маруся-Богуславка». Поетична форма цих дум генетично (за походженням) пов’язана з голосіннями, хоч, як і інші, вони складені з вільних нерівномірних рядків, близьких до мелодійної, ритмізованої прози з римами. У цих творах йдеться мова про нечувані страждання невольників, їхню тугу за рідним краєм і, як правило, звільнення. Такі думи викликали у слухачів співчуття до гіркої долі бранців і спонукали молодих козаків на ратні подвиги в боротьбі проти загарбників-мусульман за звільнення єдиновірних братів-земляків.

За давністю створення поруч стоять думи про полеглих у бою козаків: «Хведір-Безрідний», «Смерть козака-бандурста». Окремих героїв цих дум названо власними іменами, частіше узагальненим - козак.. Але й там, де є власні імена, їх важко зв’язати з конкретними історичними постатями. Найдавніші уми відображають риси історичного життя і народні погляди, засвідчують високі моральні переконання українського народу. Над усе славилася героїчна смерть у боротьбі з ворогом, але смерть викликана молодечою буйністю, безпечністю, підлягала моральному осудові. Таким творам властивий повчальний елемент, Повчанням пройнято думи «Олексій Попович», « Отаман Матяш Старий».

До найдавніших належать думи, в яких йдеться мова про боротьбу українського народу з татаро-турецькими завойовниками: Козак Нетяга», «Козак Голота».

У 17 столітті виник чималий цикл дум про боротьбу українського народу проти польсько-шляхетських нападників: «Про Хмельницького та Барабаша», «Перемога під Корсунем», «Іван Богуй». Всі думи цієї групи склалися пд. Впливом подій 1648-1654 років, хоча боротьба проти польського поневолення розпочалася значно раніше. Це пояснюється тим, що національно-визвольна війна 1648-1654 років мала загальнонародний характер і тому саме її події стали об’єктом уславлення. Головний герой більшості дум - Богдан Хмельницький. Одночасно думи оспівують козацькі й селянські маси, що рішуче рвуть ланцюги неволі:

От тоді ж то козаки, друзі-молодці, добре дбали,

На лядські табори наїжджали,

Лядські табори на три часті розбивали.

Низка дум і пісень про соціальну нерівність та на соціально-побутові теми з’явилася в середовищі козацької голоти і селянської бідноти. До цього циклу слід віднести такі думи: «Вітчим», «Удова», а також суспільно-побутові пісні - козацькі, кріпацькі. Всі разом вони складають поетичний літопис життя народу. Герої цих дум і пісень борються не тільки проти зовнішніх ворогів, але й проти козацької верхівки. В думах відбилися сподівання народу на соціальну волю, на щастя в родинному житті.

Більшість дум виникла наприкінці 15 ст. та на початку 17 століття, бо вже жодну історичну подію 18 ст. не оспівано в думах, а тільки в піснях.

Найвідоміші кобзарі минулих часів: Остап Вересай, Іван та Михайло Кравченки, Гнат Гончаченко, Єгор Мовчан, Федір Кушнерик. Кобзарі не лише виконували думи, вони творили їх варіанти, складали свої твори.

Дуже важливою справою було зберегти думи. Етнографи-фольклористи збирали їх і записували. Цінним виданням стало зібрання дум з варіантами та коментарями Володимира Антоновича і Михайла Драгоманова (К., 1874, 1875). Досліджував думи Філарет Колеса, відомий фольклорист-музикознавець, який разом з Лесею Українкою організував (1908 року) спеціальну експедицію на Полтавщину для запису на фонограф репертуару кобзарів. Той фонограф доніс до нас живий голос Лесі Українки: Філарет Колеса записав у її виконанні одну із народних пісень

Найгрунтовнішим науковим виданням дум вважається двотомник «Українські народні думи», що його здійснила у 1927, 1931 роках Катерина Грушевська.

Козак Нетяга

Найдавніший запис української думи. Текст зберігся в рукописному збірнику кінця 17 століття (збірнику Кондрацького, 1648 року) разом з іншими піснями, в тому числі й двома текстами пародійних дум про наймита-вівчара. Опублікував думу академік М. Возняк у Києві, 1928 року.

В найдавнішому запису козак називається не Голота, а нетяга, що також, мабуть, не є прізвище, а означення його соціального становища (бідака - той, хто не має тягла і несе повинностей).

Нетяга, а в подальших варіантах, не є якийсь конкретний діяч історії, як дехто гадав, це збірний (узагальнений) образ козацького лицаря, хороброго і відважного, дума виникла, певно у 17 столітті.

Келеп - палиця з металевою ручкою

Поле Килимське - від міста Килії біля гирла Дунаю.

Килія - місто біля Дунаю.