Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015

Дума по козака Голоту
Думи

Всі публікації щодо:
Фольклор

Ой полем, полем Киліїмським,

То шляхом битим гординським,

Ой там гуляв козак голота,

Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

Правда, на козакові шати дорогії -

Три семирязі лихії:

Одна недобра, друга негожа,

А третя й на хлів не згожа.

А ще, правда, на козакові

Постоли в’язові,

А онучі китайчані -

Щирі жіноцькі рядняні;

Волоки шовкові -

Удвоє жіноцькі щирі валові.

Правда, на козакові шапка-бирка -

Зверху дірка,

Травою пошита,

Вітром підбита,

Куди віє, туди й провіває,

Козака молодого прохолоджає.

То гуляє козак Голота, погуляє,

Ні города, ні села не займає,

На город Килію поглядає.

У городі Килії татарин сидить бородатий,

По горницях походжає,

До татарки словами промовляє:

«Татарко, татрко!

Ой чи думаєш те, що я думаю?

Ой чи бачиш те, що я бачу?»

Каже: «Татарине, ой, сідий, бородатий!

Я тільки бачу, що ти передо мною по горницях походжаєш,

А не знаю, що ти думаєш та гадаєш».

Каже: «Татарко!

Я те бачу: в чистім полі не орел літає, -

То козак Голота добрим конем гуляє,

Я його хочу живцем у руки взяти

Да в город Килію запродати,

Іще ж ним перед великими панами-башами вихваляти,

За його много червоних не лічачи брати,

Дорогії сукна не мірячи пощитати».

То теє промовляє, -

Дороге плаття надіває,

Чоботи обуває,

Шлик бархатний на свою голову надіває,

На коня сідає,

Безпечно за козаком Голотою ганяє.

То козак голота добре козацький звичай знає, -

Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає.

Каже: «Татарине, татарине!

На віщо ж ти важиш:

Чи на мою ясненьку зброю,

Чи на мого коня вороного,

Чи на мане, козака молодого.

«Я, - каже, - важу на твою ясненькую зброю,

А ще лучче на твого коня вороного,

А ще лучче на тебе, козака молодого.

Я тебе хочу живцем взяти,

В город Килію запродати,

Перед великими панами-башами вихваляти

І много червоних не лічачи набрати,

То козак голота добре звичай козацький знає,

Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає,

«Ой, - каже, - татарине, ой, сідий же ти, бородатий!

Либонь же ти на розум небагатий:

Ще ти козака в руки не взяв,

А вже за його й гроші пощитав.

А ще ж ти між козаками не бував,

Козацької каші не їдав

І козацьких звичаїв не знаєш».

То теє промовляв,

На присішках став,

Без міри пороху підсипає,

Татарину гостинця у груди посилає.

Ой ще козак не примірився,

А татарин ік лихій матері з коня покотився!

Він йому вірм не донімає,

До його прибуває,

Келепом межі плечі гримає,

Коли ж огледиться, аж у його й духу немає.

Він тоді добре дбав,

Чоботи татарські істягав,

На свої козацькії ноги обував;

Одежу істягав,

На свої козацькі плечі надівав;

Бархатний шлик іздіймає,

На свою козацьку голову надіває;

Коня татарського за поводи взяв,

У город Січі припав,

Там собі п’є-гуляє,

Поле Киліїмське хвалить-вихваляє:

«Ой поле Киліїмське!

Бодай же ти літо й зиму зеленіло,

Як ти мене при нещасливій годині сподобило!

Дай же, Боже, щоб козаки пили та гуляли,

Хорошії мислі мали,

Од мене більшу добичу брали

І неприятеля під нозі топтали!»

Слава не вмре, не поляже

Од нині до віка!

Даруй, Боже, на многії літа!

*Килія (Кілія) - місто в Одеській області.

*Січ (Запорозька січ) - центр українського козацтва.