Українська дитяча література XIX - XX століть. Хрестоматія - Частина III - Федотова С. О. 2018

Вовк і козлята
Забіла Наталя Львівна (20.02./05.03/1903 - 06.02.1985)

Всі публікації щодо:
Забіла Наталя

До козиної хати

З лісу стежечка веде.

В хаті маму ждуть козлята,

А коза із лісу йде.

Ясне сонечко заходить,

В небі місяць блискотить.

До воріт коза підходить,

У ворота стукотить:

- Відчиніться, відімкніться!

Ваша матінка прийшла,

Ваша матінка із лісу

Молочка вам принесла!

Відчиняють їй козлята,

З ними вірний пес Рябко.

І заходять всі до хати

Пити свіже молоко.

Якось сірий вовк підслухав,

Що коза пішла у ліс,

До воріт прибіг щодуху,

Під ворота сунув ніс.

«Зараз, - думає, - козляток

Проковтну одним ковтком!»

І почав він промовляти

Ніжним-ніжним голоском:

- Відчиняйте, козенята,

Я несу вам молока!

- Чуєм, чуєм, це не мати -

В неї пісня не така!

Тут один цапок сміливий

Нишком глянув через пліт,

Бачить, - вовк страшний, жахливий

Причаївсь біля воріт.

Сірий вовк цапка не бачить,

Витягає гострий ніж

І гукає нетерпляче:

- Відчиняйте-но скоріш!

А козлята: - Ми не проти! -

Не злякались хижака!

Відімкнули раз ворота

Та як випустять Рябка!

Вовк, побачивши собаку,

Підібгав лякливо хвіст,

підстрибнув - та з переляку

як бебехнеться під міст!

Саме йде тут з лісу мати,

Молока малим несе.

А назустріч їй козлята

Та й розказують про все.

Почала коза радіти:

- Ну й Рябко наш молодець!

Ну й розумні в мене діти! -

Тут і казочці кінець.