Українська дитяча література XIX - XX століть. Хрестоматія - Частина III - Федотова С. О. 2018
Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку
Трублаїні Микола Петрович (Трублаєвський Микола Петрович) (12 /25/.04.1907 - 05.10.1941)
Всі публікації щодо:
Трублаїні Микола
Микола Петрович Трублаєвський (Трублаїні) народився в селі Вільшанка на Вінниччині в сім’ї лісоруба і сільської вчительки. Був вчителем, журналістом- кореспондентом. Як кореспондент газети «Вісті» взяв участь у арктичних експедиціях на криголамах «Ф. Літке», «Сибиряков», багато подорожував Україною, бував у Сибірській тайзі, Криму, Кавказі. В середині 30-х років організував у Харкові Клуб юних дослідників Арктики, в якому діти здобували і теоретичні знання, й здійснювали потім захоплюючі далекі мандри.
На початку 30-х років видає перші твори для дітей: повість «Лахтак» (1935), написав чимало оповідань, казок, повістей.
У вересні 1941 року виїхав на фронт, працював у фронтовій газеті, брав участь у боях. Був тяжко поранений, помер у санітарному потязі. Похований на Луганщині.
Казка
У горному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру плавав великий білий лебідь з довгою шиєю і могутнім дзьобом. Одного разу зустрів лебідь рибку і хотів її з'їсти. Стала срібляста рибка проситися:
- Не їж мене, лебедю, красеню білокрилий, велетню чорнодзьобий! Сказав тоді лебідь:
- Дістань мені черевички, бо лапи мої у воді мерзнуть. Дістанеш, тоді я тебе не їстиму. Не дістанеш - з'їм.
Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички. Кругом побувала, на дно спустилася, ніде черевичків для лебедя не знайшла.
Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала. Почула той плач зелена жабка-скрекотушка і питає:
- Рибко срібляста, чого ти плачеш? Розповіла рибка жабці про своє горе.
- Я тобі допоможу, - сказала зелена жабка, - підожди мене тут.
Залишила рибку між очеретами, а сама на берег виплигнула і заквакала:
«Ква-ква, ква-ква, ква-ква!»
Почув це горобчик молодчик, що сидів на високій вербі, і у відповідь зацвірінчав: «Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь!»
Розповіла жабка горобчикові про біду рибки сріблястої і попросила дістати черевички. Полетів тоді горобчик-молодчик в садок, де гуляла маленька дієчинка Наталочка. Як довідалась Наталочка, що лебідь рибку хоче з'їсти, швиденько принесла горобчикові свої старенькі черевички і наказала: «Лети швидше, швидше, щоб рибку врятувати!»
Горобчик-молодчик полетів і оддав черевички зеленій жабці- скрекотушці. Жабка плигнула у воду і подала їх рибці сріблястій. Зраділа
рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті лебедеві дуже сподобалися, і він пообіцяв тую рибку сріблясту не чіпати.
Переказала свою подяку срібляста рибка жабці-скрекотушці, жабка - горобчикові-молодчикові, а горобчик - Наталочці.