Короткий переказ - Стояла я і слухала весну - ЛЕСЯ УКРАЇНКА - УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10-х РОКІВ XX СТ.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Стояла я і слухала весну.

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов.

Про молодощі, радощі, надії.

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Коментар

Особливо Леся Українка любила весну як пору відродження, оновлення, надії. Тому лірична героїня її поезії стояла і „слухала весну“, яка їй „багато говорила“, співала пісні про любов, молодість, радощі й мрії. Прекрасна пейзажно-інтимна поезія покладена на музику.

** *

Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій згублений світе!

Стать над тобою і кликнуть до бою

Злую мару, що тебе забирає,

Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,

З нами хай щастя і горе вмирає.

Коментар

Вірш „Все, все покинуть, до тебе полинуть...“ Лесі Українки належить до інтимної лірики і має автобіографічний характер, хоча думки й почуття, у ньому виражені, близькі багатьом закоханим. Поетеса переживала глибокі почуття до студента, однодумця Сергія Мержинського, який тяжко захворів (тому „зламаний цвіт“). Вона готова була розділити з ним свою долю, прагнула допомогти, сама наражаючись на велику небезпеку.