-

Українська література 10 клас (профільний рівень) - О. І. Борзенко - Ранок 2018

Рання творчість П. Тичини - Павло ТИЧИНА (1891-1967) - УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX - початку XX ст.

Справжньою класикою української лірики стала рання творчість П. Тичини. Це збірки „Сонячні кларнети”, „Плуг”, „Замість сонетів і октав”, „В космічному оркестрі”, „Вітер з України”, а також окремі поезії поза збірками, написані в 1907—1929 роках.

Книжка „Сонячні кларнети” побачила світ наприкінці 1918 року в Києві. Значну допомогу у її упорядкуванні надав редактор газети „Нова рада” літературний критик А. Ніковський. Поява „Сонячних кларнетів” одразу визначила першорядне місце П. Тичини в українській літературі. Книжку дуже високо оцінили критики й читачі. Критик С. Єфремов писав: „Сталося так, що цей молодий мрійник з оберненим у глиб поглядом у першій же своїй книзі виступає таким дозрілим, таким глибоко оригінальним і разом глибоко прив'язаним до кращих нашого письменства традицій, що не могло бути й сумніву, що ось перед нами нова в його історії сторінка записується, свіжа, захоплива і глибока”.

Рання лірика П. Тичини споріднена з поетичною творчістю його старших сучасників — Олександра Олеся та М. Вороного. Вона так само належить до символізму. Належність ранніх творів П. Тичини до символізму очевидна. Його ліричний герой — уважний і захоплений спостерігач. Він сприймає дійсність як мінливий рух космічних стихійних сил та водночас усвідомлює, що його особисті почуття теж залучаються до загальної динаміки світу. Як зауважив В. Стус, у „Сонячних кларнетах” „людину було возвеличено в космічному масштабі, там існувала гармонія людини і всесвіту”.

Навіть переломні події, пов'язані з боротьбою українського народу за волю й незалежність, поет виводить у символічний план і трактує в поемі „Золотий гомін” як стихійну боротьбу різноспрямованих сил самого життя.

Світ „Сонячних кларнетів” пронизаний духом музики. Автор немовби прагне перетворити свої слова на мелодію — мовляв, тоді вони набувають ознак справжньої поезії. Зі звуком органічно погоджується колір. Світло і музика, неповторне поєднання кольорів і звуків належать до визначальних рис творчості поета.

Характеризуючи індивідуально-авторський стиль П. Тичини, дослідник Ю. Лавріненко використав поняття „кларнетизм”, що походить від назви збірки „Сонячні кларнети”. Він вважав, що П. Тичина збагатив і ускладнив символізм — поєднав його з виражальними можливостями деяких інших напрямів — неоромантизму, імпресіонізму, авангардизму.

■ Обкладинка першого видання збірки „Сонячні кларнети” (1918)

Виявляємо читацьку, літературну компетентності

1. Хто допомагав поетові в підготовці дебютної збірки?

2. Які українські автори найбільше вплинули на П. Тичину?

3. До якого літературного напряму належить рання творчість поета?

4. Чому вчені розглядають „кларнетизм” як індивідуальний стиль П. Тичини?

■ Павло Тичина (Автопортрет, 1922)