Літературне читання 3 клас - Віра науменко - Генеза 2014

ПРЕЛЮДІЯ1 ВЕСНИ - ЄВГЕН ГУЦАЛО - Оповідання - СВІТ ПРОЗИ

Євген Гуцало говорив: „Здається, я писав завжди”. Це було природним станом його душі. Він жив у слові і словом...

Від початку своєї творчості Гуцало писав про дітей, про неповторний, дивовижний світ, у якому живе маленька людина.

Євген Гуцало - письменник надзвичайного таланту й неабиякої працездатності. Для дітей митець створив книжки „Олень Август”, „Пролетіли коні”, „З горіха зерня”, „Дениско”, „Зелене листячко з вирію”, „Саййора”, „Жовтий гостинець”, „В гості до білого світу”, „Співуча колиска з верболозу”, „Без дороги ходить дощ”, „Діти Чорнобиля”.

• Читаючи уривок з оповідання Євгена Гуцала, зверни увагу на особливості мови твору.

1 Щогла — високий стовп на судні для встановлення вітрил, підняття прапора.


ПРЕЛЮДІЯ1 ВЕСНИ


(Уривок)

У той лютневий день, перебуваючи під магічним впливом загадок, мені хотілось розмовляти з природою саме їхньою образною мовою, сповненою таємничої краси. Задерши голову до сонця, що розкошувало над селом, я сказав йому: „Ти — золота верба, стоїш посеред села, розпустила гілля на ціле Поділля!” Підставляючи пригорщі під сонячні промені, наче намагаючись сховати для себе назавжди дещицю2 їхнього сяйва, я сказав їм: „Ой ви ж золоті батоги з-за лісу та з-за пралісу!”

Йдучи над скрижанілою річечкою в заметених берегах, я звертався подумки до неї: „Доки лежатимеш у старій постелі та й у новому вбранні? Скидай із себе вбрання, що з води народилось і води боїться. Згадай, ти ж бо річка, й не гоже, щоб твою воду у решеті носили! Пора вже тобі прокидатися скоро, крутитись гадюкою, щоб ніхто не переступив, пора як день, так і ніч бігти без коліс, без ніг, пора цвісти без насіння, хай знову тебе в решеті не носять!”

Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понад мерехтливим сяйвом снігів. Я спинився на вулиці, дивлячись на золотаво-рудого півня.

„Гей, ти! — казав йому подумки. — Уже кличеш весну?” Півень, черкнувши гострими крильми червоні шпори3 на лапах, заспівав-засурмив, випинаючи груди.

„Еге ж, голубчику, більше всіх кричиш, а менше всіх робиш”, — мовив я докірливо вголос, бо перебував у доброму й грайливому настрої, то чом не погомоніти з птицею.

1 Прелюдія — тут: те, що передує головному.

2 Дещиця — тут: трохи.

3 Шпора — тут: роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів, що є засобом захисту чи нападу.

Півень заспівав на порозі хліва ще завзятіше, й скоро йому відповіли по сусідству.

Я глузував з нього: „Радий, що з білого каменя народився, радий, що на голові червоний вінець, що від крику земля тремтить?”

Каркнула ворона у верховітті ясена, я запитав у неї: „Коли вже матимеш сито, не руками звите?”

Перехилившись через цямрини1, набирала молодиця воду з колодязя цинковим відром: ліз карасик через перелазик та у воду — плюсь!.. Темна вода погойдувалась у відрах, коли молодиця йшла через білу дорогу: два пси замочили ноги, води напилися і додому подалися.

1 Цямрина — верхня частина колодязного зрубу, складена з дерев'яних колод.

Так я ходив по селу, так розмовляв із білим світом, і білий світ розумів, бо, либонь, така мова найприступніша для нього. Уже сизо вечоріло в садах, уже ось-ось за лісом, за пралісом мали повиснути золоті клубки, себто — зійти зорі. Уже скоро в бабиній хатині мала повиснути хліба країна1, щоб собаки гавкали й не могли дістати, — себто мав зійти місяць за селом.

Прелюдія весни вичаровувала гостру красу загадкової природи, що всміхалася таємницями.

• Чим особливий прочитаний тобою твір?

• Знайди в тексті загадки. Поясни їх.

• Що художник зобразив на малюнку? Які ще малюнки можна запропонувати до оповідання Євгена Гуцала?

• Перегляньте прочитане оповідання Євгена Гуцала. Визначте тему твору.

• Чи згодні ви з думкою, що письменник уміє спостерігати за природою, описувати її? Доведіть свою відповідь прикладами з тексту.