Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Українська література 5 клас - Авраменко О. М. - Грамота 2013 рік

БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА - ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967) - РІДНА УКРАЇНА СВІТ ПРИРОДИ

* * *

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав —

Добридень я світу сказав!

Струмок серед гаю як стрічечка,

На квітці метелик мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля —

Добридень тобі, Україно моя!

Метафора. Епітет

І метафора, і епітет — засоби образної мови, їх ще називають тропами. Важко уявити художній твір без тропів.

Епітет — це художнє означення. У перекладі з грецької мови означає прикладка. Справді, епітет ніби прикладається до слова, надаючи зображуваному більшої емоційності, виразності й поетичності. Порівняйте два словосполучення: золоті персні та золоті руки. Епітет ужито в поєднанні з іменником руки. Золотими називають роботящі руки, ті, що творять дива. Тут прикметник золоті вжито в переносному значенні. А в першому словосполученні означення золоті вказує на матеріал, з якого виготовлено персні: золоті персні, дерев’яні столи, білі шкарпетки. Поміркуйте, у якому словосполученні вжито епітет: світлий піджак чи світла душа. Епітети не обов’язково вживаються в переносному значенні, як у попередніх прикладах. Якщо означення урочисте, піднесене, емоційне, то і в прямому значенні воно буде епітетом, наприклад: рідний край, святі місця, блискуче проміння. Якщо епітет часто вживається з конкретним іменником, то його називають постійним, таких епітетів найбільше у фольклорі: ясний сокіл, буйний вітер, широкий шлях, сизий орел, червона калина.

Метафора — це слово чи словосполучення, яке розкриває ознаки та властивості одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого явища чи предмета: засипаний піском часу (дуже давній), оповитий серпанком загадковості (таємничий). У наведених метафорах використано одні предмети й явища для розуміння іншого поняття: пісок утворюється в морі протягом століть і навіть тисячоліть шляхом постійного тертя каменів, потім камінчиків, а потім уже й крупинок піску. Ось чому метафора засипаний піском часу означає дуже давній. Спробуйте поміркувати й так само розтлумачити метафору оповитий серпанком загадковості.

Різновидом метафори є персоніфікація, яку ви вивчали на одному з попередніх уроків:

Тополі поволі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем (Т. Шевченко).

У цьому уривку тополі наділені людською властивістю — вони розмовляють з полем. Отже, це — персоніфікація, її можна назвати і метафорою.

1. Установіть відповідність.

2. Установіть відповідність.

3. Постійний епітет ужито в словосполученні

А золоті руки Б світла душа В пишний сад Г ясний сокіл

4. Який із прочитаних вами віршів П. Тичини найбільше сповнений патріотизму? Обґрунтуйте свій вибір.

5. Прокоментуйте рядок Там степи, там могили, як гори з вірша «Не бував ти у наших краях!».

6. Що значить у вірші «Не бував ти у наших краях!», що люди не можуть без пісні і нивки зорати?

7. Як ви розумієте слово маюють з вірша «Блакить мою душу обвіяла...»?

8. Яким настроєм наповнена поезія «Блакить мою душу обвіяла.»?

9. Доведіть, що в поетичному рядку Душа причастилася кротості трав виділене словосполучення є метафорою.

10. Вірш П. Тичини «Гаї шумлять» має своєрідну будову. Поміркуйте, чого досягнув автор, поділивши строфи на короткі рядки, що складаються іноді з одного слова.

11. Поезію П. Тичини називають музикальною. Доведіть це, знайшовши в кожній строфі вірша «Гаї шумлять» слова, що позначають різні звуки. Запишіть текст у робочий зошит.

12. До виділених у тексті слів доберіть епітети з довідки.

Аж ось ринуло від сходу проміння, мов руки, простяглось до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, смугами впало на траву на галяві, де гостро на тлі світла випинається постать сарни. У сю хвилину тихо розгортаються кущі — і на галяву виходить Хо.

Довідка: свіжо-зелений, блискучий, яскравий, величний, золотий, стрункий.

1. Вивчіть напам’ять один вірш П. Тичини (на власний вибір).

2. Прочитайте оповідання Є. Гуцала «Лось».

Радимо прочитати

П. Тичина. Поезії.