Українська література 5 клас - Л. Т. Коваленко - Освіта 2018

ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА - Тарас Шевченко (1814-1861) - КРАСНЕ ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО…

Він був сином кріпака і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури... Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу...

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лиш по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Іван Франко

Великий поет українського народу Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині в родині селянина кріпака. Через два роки після народження сина батьки переїжджають до села Кирилівки.

У дев'ять років Тарас втратив матір. Батько одружився з удовою, яка теж мала трьох дітей. Коли ж через два роки помер і батько, життя вдома зробилося нестерпним, і хлопець пішов у найми до чужих людей.

Спершу був наймитом при школі суворого вчителя дяка, пас чужі ягнята, потім став слугою козачком пана Енгельгардта. Невдовзі пан переїздить до Петербурга й забирає малого "козачка" з собою...

Змалку у Тараса прокинувся талант художника. Вугіллям, крейдою, олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, парканах, на папері. Пан Енгельгардт, який захотів мати вченого художника, віддав Тараса на чотири роки в науку до живописця В. Ширяева. Тарас у вільні години ходив до Літнього саду, де з натури змальовує садові скульптури. Там і побачив його художник Іван Сошенко за роботою. Ця зустріч стала переломною в житті майбутнього поета і художника. Сошенко зі своїми друзями, відомими художниками Карлом Брюлловым, Олексієм Венеціановим, поетами Євгеном Гребінкою і Василем Жуковським, допомогли визволити Шевченка з кріпацтва, заплативши панові чималі гроші. Вони ж допомогли Тарасові здобути освіту у Петербурзькій академії мистецтв.

У1840 році побачила світ перша книжка поезій Тараса Шевченка — "Кобзар". Від назви цієї збірки, яка набула нечуваної популярності, поета почали називати Кобзарем.

Одним з найкращих дарунків для дітей, яких поет дуже любив (йому не судилося створити свою сім'ю, мати власних дітей), була остання його книжка — "Буквар", який мав усього 24 сторінки і був виданий тиражем 10 000 примірників ціною три копійки кож ний. Зібрані від продажу “Букваря” кошти передавалися на користь недільних шкіл.

Услід за "Букварем" письменник мріяв написати й інші підручники для початкової школи, хотів стати вчителем малювання в Київському університеті. Однак передчасна смерть не дала йому здійснити ці мрії. Поет помер 10 березня 1861 року. Спершу його поховали на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі. У трав ні того ж року прах Кобзаря перевезли в Україну і поховали, як побажав він у своєму "Заповіті", на Чернечій (нині Тарасовій) горі над Дніпром біля Канева.

Твори Кобзаря читають і люблять у всьому світі. Поки існуватиме український народ, звучатиме українська мова, доти в серцях мільйонів людей житиме великий Кобзар.

Що? Коли? Чому? Як?

1. Що ви знаєте про життя і творчість Тараса Григоровича Шевченка? 2. Яке ім'я дав народ Тарасові Шевченку? 3. Чи було дитинство Тараса щасливим? Доведіть своє твердження, спираючись на відомості з біографії поета. 4. Що ви знаєте про “Буквар", який поет написав для українських дітей? 5. Як ви розумієте слова Івана Франка, сказані про Тараса Шевченка?

ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА

Тече вода з-під явора

яром на долину.

Пишається над водою

червона калина.

Пишається калинонька,

явір молодіє,

а кругом їх верболози

й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

поміж осокою.

А качечка випливає

з качуром за ними,

ловить ряску1, розмовляє

з дітками своїми.

Тече вода край города,

вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

в садок погуляти,

порадитись, кого б то їм

своїм зятем2 звати?

1 Ряска — дрібна плавуча круглолиста рослина, що покриває води (звичайно стоячі). 2 Зять — чоловік дочки.

Що? Коли? Чому? Як?

1. Які образи і картини постають у вашій уяві, коли ви читаєте вірш "Тече вода з-під явора"? 2. Яку пору року зображено у вірші? Знайдіть відповідні рядки у творі. 3. Які рядки вірша свідчать про те, що краса та спокій природи співзвучні настрою людей? 4. З якою інтонацією, силою голосу та в якому темпі слід читати кожну строфу? 5. Залучивши свою уяву, опишіть момент створення поетом рядків поезії "Тече вода з-під явора". 6. Намалюйте ілюстрації до тих поезій Т. Шевченка, які найбільше припали вам до серця. 7. Які пісні на слова Т. Шевченка ви знаєте? Коли і де ви їх чули? 8. Проведіть конкурс на кращу декламацію поезій Т. Шевченка.

Вправи і завдання

I. За допомогою яких художніх засобів Тарас Шевченко передає красу і неповторність рідної природи? Відповідь ілюструйте словами з тексту вірша.

II. Знайдіть у вірші пестливі слова. Які почуття вони передають? Як вони допомагають уявити описану картину?

III. Доповніть речення словами з тексту; 1. ... над водою червона калина. 2. Пишається калинонька, явір ... . 3. Прийшло дівча воду брати, брало, ... .

IV. Доберіть означення до слів: калина, явір, вода, дівча, батько, мати.

V. Вкажіть, які рядки взято з вірша Т. Шевченка "Тече вода з-під явора":

1. Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти ...

2. Вийшли з хати батько й мати у гай погуляти ...

3. Вийшли з хати батько й мати в село погуляти ...

VI. Перекладіть рідною мовою:

1. Тече вода з-під явора яром на долину.

2. А качечка випливає з качуром за ними, ловить ряску, розмовляє з дітками своїми.

VII. Вивчіть вірш Т. Шевченка "Тече вода з-нід явора” напам'ять.

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

Тарас Шевченко

ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ

(Уривок з поеми "Княжна")

Зоре моя вечірняя,

зійди над горою,

поговорим тихесенько

в неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

сонечко сідає,

як у Дніпра веселочка

воду позичає.

Як широка сокорина

віти розпустила...

А над самою водою

верба похилилась;

аж по воді розіслала

зелени віти,

а на вітах гойдаються

нехрещені діти.

Як у полі на могилі

вовкулак ночує,

а сич в лісі та на стрісі

недолю віщує.

Як сон-трава при долині

вночі розцвітає...

А про людей... Та нехай їм.

Я їх, добрих, знаю.

Добре знаю. Зоре моя!

Мій друже єдиний!

І хто знає, що діється

в нас на Україні?

А я знаю. І розкажу

тобі; й спать не ляжу.

А ти завтра тихесенько

Богові розкажеш.

N. N.

Сонце заходить, гори чорніють,

пташечка тихне, йоле німіє,

радіють люде, що одпочинуть,

а я дивлюся і серцем лину

в темний садочок на Україну.

Лину я, лину, думу гадаю,

і ніби серце одпочиває.

Чорніє йоле, і гай, і гори,

на синє небо виходить зоря.

Ой зоре! Зоре! — і сльози кануть.

Чи ти зійшла вже і на Украйні?

Чи очі карі тебе шукають на небі синім?

Чи забувають?

Коли забули, бодай заснули,

про мою доленьку щоб і не чули.

* * *

І досі сниться: під горою

меж вербами та над водою

біленька хаточка. Сидить

неначе й досі сивий дід

коло хатиночки і бавить

хорошеє та кучеряве своє

маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

веселая, сміючись, мати,

цілує діда і дитя

аж тричі весело цілує,

прийма на руки, і годує,

і спать несе. А дід сидить

і усміхається, і стиха

промовить нишком: — Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

і тихо гасне. День погас

і все почило. Сивий в хату

й собі нішов опочивати.

* * *

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

На чужину з України брати розійшлися.

Покинули стару матір.

Той жінку покинув, а той сестру.

А найменший — молоду дівчину.

Посадила стара мати три ясени в полі.

А невістка посадила високу тополю.

Три явори посадила сестра при долині...

А дівчина заручена — червону калину.

Не прийнялись три ясени, тополя всихала,

повсихали три явори, калина зов'яла.

Не вертаються три брати. Плаче стара мати,

плаче жінка з діточками в нетонленій хаті.

Сестра плаче, йде шукати братів на чужину...

А дівчину заручену кладуть в домовину.

Не вертаються три брати, по світу блукають,

а три шляхи широкії терном заростають.

ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ ЧЕРВОНА КАЛИНА

Зацвіла із долині

червона калина,

ніби засміялась

дівчина-дитина.

Пташечкам зраділа

і защебетала.

Почула дівчина

і в білій свитині

з біленької хати

вийшла погуляти

у гай на долину.

НАД ДНІПРОВОЮ САГОЮ1

Над Дніпровою сагою

стоїть явір меж лозою,

меж лозою з ялиною,

з червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,

яворові корінь миє.

Стоїть старий, похилився,

мов козак той зажурився,

що без долі, без родини,

та без вірної дружини,

і дружини, і надії

в самотині посивіє!

Явір каже: — Похилюся

та в Дніпрові скупаюся.

Козак каже: — Погуляю

та любую пошукаю.

А калина з ялиною

та гнучкою лозиною,

мов дівчаточка, із гаю

виходжаючи, співають;

повбирані, заквітчані

та з таланом заручені,

думки-гадоньки не мають,

в'ються-гнуться та співають.

1Сагак - річкова затока.

САДОК ВИШНЕВИЙ КОПО ХАТИ

Садок вишневий коло хати.

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть.

Співають ідучи дівчата,

а матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

а мати хоче научати,

так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

маленьких діточок своїх;

сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

та соловейко не затих.