Українська література 5 клас - Л. Т. Коваленко - Освіта 2018

ПРО МЕТАФОРУ - КРАСНЕ ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО…

Метафори, як епітети та порівняння, належать до художніх засобів мови. їх ще називають тропами.

Метафора (з грецької — перенесення) — один з найпоширеніших тропів. У метафорі перенесення значення одного предмета, явища на інші наділяє зображуване здатністю діяти так, як інший предмет, явище. При цьому ця дія зображуваному предмету чи явищу зовсім не властива. Найпростіші метафори — це назви предметів і явищ природи, наділені здатністю відчувати, говорити, думати, робити щось так, як людина (час спливає, сонце виглядає з-за хмар, дерева перешіптуються, до серця підповзає сум).

Метафора — слова та вислови, вжиті в переносному значенні, коли одні предмети чи явища беруть на себе невластиві їм у реальності дії інших предметів чи явищ. Наприклад, у вірші "Чом, чом, чом, земле моя" для яскравої виразності, емоційності, поетичності К. Малицька вжила метафору манить мене вода річок твоїх.

Значення метафори можна зрозуміти тільки в контексті.

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

Костянтина Малицька

СОЛОВЕЙ ( Скорочено )

Годі і уявити собі май1 без того співака, його краси! І ночі ті наші весняні тихозорі утратили би весь свій чар, коли б світлої їх тишини, скупаної в блідім сяєві місяця, не мережили2 дзвінкі тони солов'їної пісні. Та, мабуть, весна заключила вічно тривалий договір з маленьким артистом, бо ледве завітає вона до нас, ледве першим леготом3 дуне нове життя в пробуджену природу, а ось уже і соловей почав свою пісеньку.

Прилітає з кінцем травня. Не голосить4 свого повороту з гарячої Африки, як крикливі ватаги гусей, бузьків або журавлів, — ні, він прибув непоміченим тихим смерком без шумних оповісток, бо знає, що першим своїм співацьким виступом з'єднає5 собі гарячих поклонників. І ось одного ясного вечора в зеленім гаю над річками чи ставами почувся його величний гімн, перше вітання весни на рідній землиці. Що за сила тонів, за глибінь почуттів криється в маленькій гортані сірої непочесної6 пташини! Спершу квилить' він тихим, несміливим голосом, немов пробує, настроює свій інструмент. Та заспів цей недовго триває, згодом могутніє й одушевляється співак, щоб у цілій повноті розвинути усю красу свого голосу... Сиплються короткі, відривисті звуки, немов вистріли в небо линучої мелодії — відтак переходить артист в якісь ніжні, омліваючі тони, то знов затягне високо, розсипається безкінечним цвірканням і урве в половині, пудячи лише стиха, немов втомився сам своєю піснею. Деякі учені любителі природи підслухали спів солов'я і зіставили його звуки, що подібні деколи на звуки мови людської...

1 Май — тут: травень. 2 Мережити — звучати барвисто, вишукано. 3 Легіт — вітерець. л Голосити — тут: оголошувати. 5 З'єднати — тут: зібрати,

завоювати. 6 Непочесний — тут: непомітний. 7 Квилити — тут: жалібно, стиха співати.

Найрадше8 пересиджує соловей в низьких корчиках при землі далеко від гамору міського, від гудячої товпи, що не зрозуміла би його пісні. Він, як справжній артист, шукає широкого вільного простору, тихої ночі, бо лиш там може вповні його величавий спів розливатися. Зате чоловіка9 не страхається надто. Не показується йому вправді, але радий, коли хто пристане послухати його пісні, немов тішиться, що найшов любителя своїх тонів. Бо ж треба знати, що соловей свідомий краси свого голосу і не дасть будь-кому перевершити себе в артистизмі10. Солов'ї ведуть за те між собою справдішню боротьбу, сідаючи один над другим, щоби противника закричати...

На спів і музику людей соловей незвичайно чутливий. Оповідають, що, почувши раз молоду дівчину, що співала гарним голосом за фортепіано, влетів соловей до кімнати й, упокоєний тонами, біля ніг її загинув. Сила звуків убила його!..

З початком мая стелить гніздечко з сухого листя і моху, виложивши всередині м'яким пір'ям. Звичайно закладає його в густих корчах близько землі, в місцях, найменш доступних оку людини. Самичка кладе від чотирьох до шести зеленавих яєчок, а коли вона їх висиджує, приспівує їй самчик на близькім дереві довгими ясними ночами. Не раз і сонце застане ще його, як, примруживши оченята, з тремтячої від звуків дрібної груді виливає цілу повінь величавих тонів. З кінцем червня соловей мовкне. Самичка є взірцевою матір'ю для своїх маленьких, а коли грозить їм яка небезпека, старається усіма способами звернути увагу на себе саму. Підлітає й опадає на землю з повислим крильцем, буцімто зламаним, або сідає на дерево і співає, щоби лиш ворог її дорогу дітвору забув.

Соловей заслуговує на сердечну опіку людей і як артист-співак, і як пожиточний11 птах, бо нищить шкідливих комах. Народ сільський, що, живучи більше серед природи, підглянув не одну її тайну, помітив, що соловей не все з однаковим натхненням співає.

Причина цієї зміни лежить в стані повітря. Коли зараз звечора почне він свій концерт і тужливо лящить цілу ніч — то ворожать12 з цього довготривалу постійну погоду. Коли співає з перервами й аж під ранок оживляється в своїх звуках, кажуть, що сльоти13 настане.

Тому що соловей дуже необережний, а при тім цікавий, легко потрапляє в кігті своїх ворогів або в сильця, що їх заставляють деколи на нього пташники. В неволі прив'язується не раз живо14 до чоловіка і співає, та пісня сяІЬ не рівня тій, що дзвенить на вільнім просторі, тій, що її слухає зористе небо, зелені гаї і ріки прозорі! Ся піснь — піснь неволі, сумна, уривиста, наче та думка в'язня, що, відбившись об мури темниці, назад глухим гомоном повертає в грудь невільника. Лиш піснь на свободі справжньою є піснею!

8 Найрадше — найчастіше. 9 Чоловік — тут: людина. 10 Артистизм — висока майстерність, віртуозність. 11 Пожиточний — корисний.12 Ворожити — тут: передбачати. 13Сльота — хмарна, сира погода з дощем.14 Живо — тут: швидко.15 Ся — тут: ця.

Тому кожний щирий друг живої природи повинен берегти свободу солов'їв і перестерігати, щоби пуста16 дітвора не нищила їм гнізда, а їх не неволила.

Народ наш сердечно любить солов'я, у багатьох піснях згадує його, а навіть вдалині від рідного краю не забуває про цього народного співака, — це видно з цієї загальнозвісної пісеньки, що не раз розважала наших земляків поміж чужими людьми, котру і ви, діти, певно, чули:

Соловію маленький!

Маєш голос тоненький,

заспівай же ти мені,

бо в чужій я стороні...

Як непомічено прибув соловей до нас, так і тихцем одного літнього вечора покинув. В останні дні серпня пускається в подорож, летить самітно, звичайно смерком, відпочиваючи часто, поки аж залине під погідне небо африканського підсоння17.

16 Пуста — тут: неслухняна. 17 Підсоння — простір, добре освітлений сонцем.