Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Українська література 8 клас - О. І. Борзенко - Ранок 2016 рік

Словник термінів і понять

Автор — творець книжки, неповторного художнього світу, а також той, від чийого імені ведеться розповідь у творі.

Алегорія (інакомовлення) — утілення певної абстрактної ідеї в конкретному образі тварини, рослини або предмета.

Анафора — використаний на початку розділу лексичний повтор.

Афоризм — лаконічний влучний вислів.

Байка — віршове або прозове алегоричне оповідання повчального змісту.

Балада — ліро-епічний віршований твір фантастичного, історико-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматичним напруженим сюжетом.

Верлібр — форма вірша, яка не має наскрізної симетричної будови, не передбачає поділу на стопи, немає рими, унаслідок чого зникає поділ на строфи, що структурно наближає його до прози.

Вільний вірш — це форма віршованого твору, усі рядки якого витримані в єдиному силаботонічному розмірі (здебільшого ямбічні), але довільно неравностопні (від 1—2 до 5—8 стоп).

Вічні образи — літературні образи, до яких у різні часи зверталися представники різних національних літератур. Наприклад, Прометей, Ісус Христос, Богородиця.

Вічні теми — літературні теми загальнолюдського значення (життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, людина і природа).

Гіпербола — перебільшення якостей людини, явища, предмета.

Громадянська лірика — лірична творчість, у якій розглядаються патріотизм, соціальна відповідальність, громадянська позиція людини.

Гумор — відображення смішного в людині й житті. Гумор частіше висловлює добродушне ставлення, не заперечує об’єкта висміювання.

Діалог — розмова двох осіб у літературному творі.

Драма — один із літературних родів, що змальовує дійсність через дію. Драма тісно пов’язана з театром, вона призначена для сценічного втілення.

Драматизм — загострена напруженість дії в художньому творі.

Дума — це ліро-епічні твори переважно історичного змісту, які виконуються речитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри.

Епіграф — цитата, уміщена перед текстом твору або його розділами, яка визначає основну ідею чи тему твору, указує на авторську позицію.

Епізод — відносно самостійний фрагмент сюжету твору.

Епітет — художнє означення.

Епос — рід літератури, організуючою рисою якого виступає оповідь.

Ідея — основна думка художнього твору.

Інтер'єр — змалювання з художньою метою внутрішніх приміщень помешкання.

Інтимна лірика — лірична поезія, у якій передаються душевні переживання, пов’язані з коханням та іншими особистими почуттями.

Іронія — вид зображення, що виражає глузливо-критичне ставлення до предмета зображення.

Історичні пісні — ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події та історичних осіб.

Класик — автор творів, популярність і значущість яких пройшла випробування часом.

Комедія — драматичний твір, у якому за допомогою гумору та сатири висміюються негативні явища дійсності.

Композиція — побудова твору, розташування у творі сюжетних та позасюжетних елементів.

Контраст — різка протилежність, протиставлення.

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів у художньому творі.

Кульмінація — момент найвищого емоційного напруження, загострення дії.

Ліризм — піднесено-емоційне переживання події чи явища.

Лірика — рід літератури, в основу якого покладено емоції, переживання людини.

Ліричний відступ — прийом у літературному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої думки й почуття з приводу подій чи героїв твору.

Ліричний герой — носій думок, переживань у ліричному творі.

Ліро-епічний твір — літературний твір, у якому поєдналися зображально-виражальні засоби лірики й епосу.

Література — 1) у широкому розумінні — сукупність писаних і друкованих творів того чи іншого народу, епохи або людства; 2) література художня — вид мистецтва — мистецтво слова, що відображає життя в словесних художніх образах.

Літопис — літературно-історична пам’ятка часів Київської Русі та козацької доби.

Метафора — образний вислів, що розкриває ознаки одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого.

Монолог — розгорнуте висловлювання, що належить одній людині й виражає її думки та переживання. Від діалогу монолог відрізняється тим, що є самодостатнім висловлюванням, не вимагає відповіді.

Мотив — тема ліричного твору або неподільна смислова одиниця сюжету.

Образ художній — форма відображення дійсності, узагальнене уявлення про щось, передане в конкретній емоційно-наснаженій формі з позиції певного естетичного ідеалу. У вужчому й більш конкретному значенні — будь-який елемент художнього твору.

Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на одному або кількох епізодах із життя небагатьох персонажів.

Паралелізм — художній прийом, що передбачає зіставлення людського життя з описами природи з метою повнішого розкриття психологічного стану героїв.

Пейзаж — опис природи в літературному творі.

Пейзажна лірика — лірична поезія, що розкривая переживання та настрій ліричного героя, пов’язані зі спогляданням природи.

Персоніфікація — наділення неживих предметів чи явищ природи людськими якостями.

Підтекст — прихований зміст твору.

Повість — епічний твір частіше з однолінійним сюжетом, який за широтою зображення дійсності посідає проміжне місце між оповіданням і романом.

Поема — ліричний, ліро-епічний чи епічний твір, у якому зображено значні події і яскраві характери.

Порівняння — пояснення одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою сполучників як, мов, немов, наче, ніби та ін.

Портрет — зображення зовнішності людини в літературному творі.

Притча — філософсько-алегоричний повчальний твір.

Псевдонім — вигадані ім’я та прізвище письменника.

Публіцистика — твори, що висвітлюють актуальні суспільні проблеми.

Ремарка — авторське пояснення в драматичному творі, яке стосується умов дії, вигляду чи поведінки дійових осіб.

Рима — співзвучне закінчення рядків у поетичному творі.

Роман — великий складний за побудовою епічний твір, у якому широко зображено життя багатьох персонажів. У романі розвивається кілька сюжетних ліній, пов’язаних із долею головних героїв.

Сатира — гостре викриття негативних явищ.

Синоніми — слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом.

Строфа — група віршованих рядків, об’єднаних одною думкою, інтонацією, порядком римування і відокремлена від суміжних віршових сполук великою паузою.

Сюжет — перебіг події та послідовність її розвитку.

Тема — коло подій, явищ, зображених у творі.

Трагедія — драматичний твір в основі якого гострий конфлікт особистості, що прагне втілити свій творчий потенціал, з об’єктивною неможливістю його реалізації.

Трагікомедія — драматичний твір, у якому поєдналися риси трагедії і комедії. У трагікомедії сумне переплітається зі смішним.

Умовність — порушення правдоподібності зображення з художньою метою.

Усна народна творчість — словесна частина мистецьких явищ народної культури.

Філософська лірика — лірична поезія, в основі якої — роздуми про сенс життя та призначення людини у світі.

Характер — образ людини з властивими їй індивідуальними рисами, що зумовлюють її поведінку, ставлення до інших людей.

Художні засоби — сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких постає художній світ твору.

Художній твір — літературне явище, у якому втілений цілісний задум письменника.

Шкільна драма — п’єси навчального призначення, що складали репертуар давніх українських шкільних театрів.

Цикл — сукупність творів, об’єднаних автором у художню цілість.




На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.