Українська література 8 клас - В. І. Пахаренко - Грамота 2016 рік

ІВАН МАЛКОВИЧ Народився 1961 р. - СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 р. у с. Нижній Березів на Івано-Франківщині. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музичного училища та філологічний факультет Київського університету. Отже, ця людина вельми різногранна: гуцул і селянин за походженням, музикант і філолог за фахом, поет за покликанням.

Виростав Іван чуйним і спостережливим хлопцем, закоханим у рідні Карпатські гори, гуцульські казки та

легенди, звичаї й обряди. Любив слухати троїстих музик, надто ж скрипалів.

Віршувати почав ще школярем. 19-річним юнаком па всеукраїнському семінарі молодих літераторів його обрали найкращим поетом.

Ще в юності його величали „королевичем української поезії”, а Л. Костенко назвала його „найніжнішою скрипкою України”*

Після університету працював редактором у київських видавництвах „Веселка” та „Молодь”, у дитячому журналі „Соняшник”. А 1992 р. заснував досі найуспішніше в Україні видавництво „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. Спочатку в ньому виходили друком тільки дитячі книжки, а тепер з'являються й „дорослі”: для тих, кому від 2 до 102, як каже з усмішкою сам видавець. Візитівка цього видавництва високохудожні, захопливі тексти й оригінальне та вельми ошатне оформлення. Скажімо, саме тут побачили світ у прекрасному українському перекладі книжки Дж. К. Ролінг про Гаррі Поттера. До речі, оформлення цих книжок визнано одним із кращих у світі.

Перша поетична збірка І. Малковича „Білий камінь” побачила світ 1984 р., згодом з'явилися книжки „Ключ”, „Вірші”, „Із янголом на плечі”, „Все поруч”, „Подорожник ” та і н.

Сучасному метушливому, наскрізь технізованому, нерідко бездушному міському світові поет протиставляє інший світ дитячий, сільський, гуцульський, давній, де панує щирість, доброта, простота, краса, де живе дух наших предків.

Обкладинки книжок видавництва „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”

Навіть ставши успішним бізнесменом, І. Малкович зберігає дивовижну здатність бачити світ очима дитини, а ще святого, який молиться за всіх людей, надто ж за нещасних і беззахисних. У його розумінні поет це подорожник, що пропонує всім допомогу: „прикладайте мене до рани” (вірш „Подорожник”).

Пост віддає перевагу й старосвітським жанрам молитва, балада1, вертеп2, житіє3, казка тощо, зрозуміло, переосмислюючи їх по-своєму (наприклад, цикл „Вертепчик”, вірші „Житіє часники”, „Житіє оленяра”, „Коза-Дереш”).

На перший погляд, вірші І. Малковича прості, але вони вражають глибокою символікою, добірною незвичайною лексикою, неповторною мелодикою, музичністю.

„Вірші Івана Малковича найкраще читати вголос, у родинному колі, аби м'яке світло настінної лампи падала на сторінки поетичної книжки, а дружина, тримаючи сина на руках, сиділа в м'якому кріслі в глибині кімнати, оповитої темрявою, й уважно вслухалася в слова чоловіка й батька” (О. Хоменко, літературний критик).