Українська література 9 клас - Пахаренко В. І. 2017

Марко Вовчок «Інститутка» (1858-1859)
Реалізм. Друга половина XIX ст.

Всі публікації щодо:
Вовчок Марко

Цю повість Марко Вовчок завершила ще в Немирові й назвала спочатку «Панночка». Але пізніше перейменувала, підсиливши саркастичне звучання заголовка.

Уперше «Інститутка» з’явилася російською мовою в досконалому перекладі І. Тургенева в петербурзькому журналі «Отечественные записки» 1860 р. Український оригінал через 15 місяців надрукував журнал «Основа». І в перекладі, і в оригіналі повість мала присвяту Т. Шевченкові. І. Франко вважав цей твір «перлиною нашої літератури».

Ідейний зміст. У повісті розгортається найгостріший соціально-моральний конфлікт тогочасного життя — суперечність між кріпаками й кріпосниками. Звідси — основний прийом зображення — наскрізний різкий контраст.

Аналізуючи повість, можемо помітити два взаємопов’язані виміри її ідейного змісту: соціальний, конкретно-історичний та моральний, понадчасово-загальнолюдський. Отже, ідея твору — двогранна.

✵ Перша, зовнішня, грань — заперечення кріпосницького ладу як украй антигуманного, жахливого суспільно-політичного устрою.

✵ Уже майже півтора століття, як скасовано кріпосне право, а «Інститутка» залишається гострозлободенною та, мабуть, ніколи не застаріє. Чому? Бо має другу, внутрішню, грань ідеї — засудження егоїзму й жорстокості як основи людського зла.

Вийти на цей, загальнолюдський рівень проблематики письменниці вдалося завдяки майстерному психологізмові. Марко Вовчок показує зло в чистому вигляді, аналізує його (зриває з нього маски). Так, ніби промовляє читачеві: ось воно, зло, — вдивляйтеся, запам’ятовуйте, щоб могли краще розпізнати його в собі й довкола себе. А виявлене, розпізнане зло легше долати. Потужним контрастом злу виступає в повісті добро. Зла у творі багато, воно могутнє, але все ж йому протистоїть Устина та деякі інші персонажі, вони зберігають добро й морально перемагають інститутку.

Ідейним змістом зумовлюються всі інші рівні художнього твору: жанровий, композиційний, образний, мовний. Розглянемо деякі з них.

Композиційна своєрідність. Основоположний контраст зумовлює розгортання двох сюжетних ліній: життя Устини (добра) — життя інститутки (зла). Ці лінії то йдуть поряд, то розходяться на якийсь час, оскільки кожна з героїнь має свою долю.

✵ Завдання основного рівня. Уважно прочитавши повість, визначте в ній основні етапи розгортання конфлікту (сюжетні вузли) — експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію, розв’язку.

Дайте відповіді на запитання

1. Що ми дізнаємося на початку твору про життя кріпаків у маєтку старої пані?

2. Якою кріпаки вперше побачили інститутку?

3. Чим ви поясните страх старої пані перед внучкою?

4. Як розкривається натура панночки в її ставленні до дівчат-кріпачок, зокрема до Устини?

5. Які факти переконують, що кріпацтво — протиприродне, безбожне явище?

6. Чому Устина каже: «Чудне панське кохання»? Що мається на увазі?

7. Який момент у стосунках з лікарем приніс панночці найбільше радості?

8. Як змінюється життя на хуторі після приїзду туди інститутки?

9. Чому добрий пан не захистив людей від жорстокості своєї дружини?

10. Яка, на ваш погляд, основна життєва настанова бабусі-кріпачки? З якими заповідями християнства вона збігається?

11. Чим Назар у вдачі й життєвій позиції відрізняється від Прокопа?

12. Чому саме виступ Прокопа проти пані є кульмінаційним у творі?

13. Що змінилося в житті персонажів після кульмінації, а що залишилося таким, як було?

14. Чим вирізняються портрети та пейзажі в повісті?

Які ж художні функції виконує саме така композиція твору?

✵ Розлога, докладна експозиція дає змогу читачеві добре ознайомитися з побутом старої пані та її двору, зі способом життя, який почне різко змінюватися з приїздом інститутки (що є зав’язкою).

✵ Спочатку розвиток дії відбувається повільно: очевидно, для того, щоб читач уважно придивився до панночки (до класичного вияву зла), розпізнав її суть.

✵ Кульмінація твору (сцена в саду) — дуже виразна, динамічна. І закономірно — це вирішальне зіткнення добра і зла.

✵ Розв’язка (Устина здобуває волю) — стисла, конспективна, ніби підкреслює невизначеність, невідомість майбутнього героїв.

Майстерність характеротворення. Найпослідовніше, найвичерпніше двогранну ідею твору розкриває система образів. Основоположний контраст розділяє персонажів на два антагоністичні табори: кріпаки (носії добра) — кріпосники (носії зла). Головні дійові особи повісті представлені особливо глибоко, яскраво індивідуалізовано. Тобто це вже не просто персонажі, а характери.

Уражає багатство засобів, якими авторка творить ці характери: прямі авторські розповіді; самоаналіз героїв; зовнішнє (діалог) і внутрішнє мовлення (внутрішні монологи); жести, міміка та вчинки героїв; художні психологічні деталі.

✵ Завдання основного рівня

1. Доберіть з тексту твору зразки кожного з цих засобів.

2. Зверніть увагу на такі деталі: лиховісний погляд інститутки; карбованець, який пан поклав на плече Катрі; яблука, котрими бабуся хотіла пригостити дітей; одяг Устини, який не віддала їй інститутка. Як кожна з цих деталей розкриває натури героїв?

Якими ж постають перед нами основні характери?

Устина. В «Інститутці» образ оповідачки особливо яскраво й докладно виписаний. Це зумовлено тим, що Устина бере найбезпосереднішу участь у зображуваних подіях. Ми бачимо її в більшості епізодів, прислухаємося до її розповідей про саму себе, про інших людей і створюємо уявлення про неї. Які риси визначають цей характер?

1. Від природи Устина — весела, життєрадісна дівчина. Можливо, саме це допомогло їй не зламатися морально та фізично в умовах жорстокої кріпаччини, пересилити духом навіть панночку.

2. Устина має глибокий, проникливий розум. Дівчина вміє досить швидко розібратися в людині, безпомилково оцінити її. Скажімо, надзвичайно вміло маскувала свою сутність інститутка. Багато приїжджих паничів захоплювалися нею, закохався й полковий лікар. Усіх ошукала панночка, але не Устину. Дівчина відразу розкусила підступну бездушну лицемірку.

3. З іншого боку, Устина вміє пошанувати й належно оцінити все добре в людях. Переїхавши з інституткою на хутір і познайомившись із тамтешніми селянами, вона милується цими прекрасними, достойними людьми: веселістю й дотепністю Назара, хазяйновитістю та красою його дружини, щирою лагідністю бабусі.

4. Марко Вовчок постійно зіставляє Устину й інститутку, щоправда, не відкрито, а замасковано. Панночка «благородна» — Устина проста, але її здорова народна мораль виявляється незрівнянно шляхетнішою за панноччину. Інститутка «освічена» — Устина неписьменна, але її природний розум переважає розум панночки, яка вміє лише «людей туманити».

Обидві героїні вродливі, одначе врода їхня дуже різна. Краса панночки холодна, неодухотворена, а отже, і неприваблива. Устина ж має природну, теплу, чарівну вроду.

Панночка понад усе прагне бути жіночною. Тому вона їде в інститут, де жіночності навчали на професійному рівні. Її артистичні манери, вишуканий одяг, уміння танцювати, грати на роялі, співати, підтримувати розмову — усе це спрямоване на створення ефекту жіночої привабливості, яка для панночки є своєрідним товаром. І цей товар вона хоче вдало продати, тобто вигідно вийти заміж.

А от жіночність Устини вроджена. Вона — у її душевній доброті, м’якості характеру, у прихильному, уважному ставленні до людей. Зрештою жіночність Устини — у її здатності сильно й вірно кохати.

Устина — глибоко національний характер. Це насамперед виявляється в її мові, пересипаній суто українською лексикою, фразеологією, образністю, у манері мовлення й мислення, у рисах вдачі, ідеалах, мріях і прагненнях. Ця героїня уособлює українську душу.

Інститутка. Цей характер будується на подвійному контрасті: зовнішньому — протилежність Устині та внутрішньому — протилежність між фізичною красою й душевною потворністю панночки.

Народна картина. Портрет дівчини. Маляр Г. Ксьонз. 1930-і роки

1. Передовсім впадає у вічі те, що інститутка страждає на комплекс меншовартості. Вона небагата панянка, з невеликим приданим. Тому неважко здогадатися, що, навчаючись ще в пансіоні, постійно відчувала свою другорядність порівняно з багатшими інститутками. Звідси — її прагнення показати себе перед іншими багатшою, аристократичнішою, ніж була насправді. Згадаймо, як вона змушувала стару пані одягати чепчик і сидіти в кріслі серед кімнати — саме так, за її уявленнями, повинні зустрічати гостей у багатому домі. Таке наївне, навіть кумедне прагнення до красивого життя — річ безпровинна, характерна для багатьох людей.

2. Трагедія, корінь зла в іншому: комплекс меншовартості в інститутки поєднується з крайнім егоїзмом, що супроводжується бездушністю та жорстокістю. Панночка цінує тільки себе, власні інтереси. До своєї мети вона йде, не гребуючи найжорстокішими, найпідлішими засобами.

Егоїзм інститутки розкривається поступово. Спочатку — у її ставленні до кріпаків. Якщо перед гостями вона досить уміло грала роль вихованої, привітної до всіх шляхтянки, то перед селянами поставала такою, якою була насправді.

У домі вона тероризує всіх, нещадно визискує кріпаків, щоб у такий спосіб розбагатіти. Її поведінка стає зрозумілою, коли пам’ятати, що сильно розвинутий егоїзм неминуче переплітається з жорстокістю та бездушністю.

Егоїст не здатен когось любити. Чому ж тоді панночка закохалася в полкового лікаря й вийшла за нього заміж, хоча розраховувала спочатку на значно вигіднішу партію? Як не дивно, одруження інститутки — теж результат її егоїзму. Почувши від знайомих захоплені відгуки про лікаря, панночка вирішила будь-що причарувати його й тим самим довести свою перевагу, вищість над іншими «баришнями» (дія вже згаданого комплексу меншовартості).

3. В історії з одруженням панночка повного мірою виявила ще одну рису — лицемірство. Щоб заманити лікаря у свої тенета, вона прикинулася хворою («...вбралася якнайкраще та й лежить у ліжку. Як мальована, — дожидає»). Довірливий чоловік погодився лікувати нібито хвору. А тим часом вона закохала його в себе та й сама нібито закохалася.

Але пригадаймо Устинині слова: «...любила вона його, та якось чудно любила, не по-людськи». Відчувши свою владу над лікарем, інститутка поводиться з ним так само вередливо, свавільно й жорстоко, як і з кріпаками.

З часом пані стає все свавільнішою та жорстокішою. Вона не терпить супротиву, усі мають виконувати її забаганки. Серед підлеглих прихильна тільки до москаля-кухаря — чоловіка ледачого, проте навченого по-солдатськи демонструвати свою покірність: стояти перед нею навитяжку.

Не випадково інститутка й інші кріпосники (стара пані, полковий лікар, полковник) у розповіді Устини безіменні — народ сприймає їх як щось абсолютно чуже, злите, неіндивідуалізоване, таке, що втрачає людську подобу («І все теє регочеться, танцює, їсть, п’є, усе теє гуляще дак таке випещене!»).

✵ Завдання основного рівня

1. Обидві героїні — Устина й панночка — прагнуть щастя. Чи досягає хтось із них, зрештою, щастя? Чому? Хто з них щасливіший, чому?

2. Доповніть наведені щойно характеристики Устини й панночки відповідними цитатами з твору.

3. Якою ви уявляєте Устину? Чи нагадує її чимось дівчина з портрета Г. Ксьонза?

4. Підготуйте самостійно характеристики Прокопа, Назара, Катрі та бабусі-кріпачки, користуючись планом характеристики персонажа.

5. Які ознаки реалізму виявилися в повісті «Інститутка»?

6. Як твердять науковці, жанр «Інститутки» — соціально-побутова психологічна повість. Чи згодні ви з таким трактуванням? Свою думку аргументуйте.

Значення творчості письменниці. Творчість Марка Вовчка стала найпомітнішим явищем в українській прозі середини XIX ст. Залишивши прекрасні зразки романтизму, письменниця також започаткувала наступний напрям у нашій літературі — реалізм. Вона рішуче виступила на захист уярмленого народу, зокрема покріпаченого селянства, поглибила психологізм, розширила жанрову палітру вітчизняної прози.

Найбільшим достоїнством творчості Марка Вовчка, за визначенням літературознавців, є мова — лексично багата, синтаксично досконала, задушевно-пісенна, пересипана взятими з уст народу образними висловами, ритмізована.

Марко Вовчок помітно вплинула на подальший розвиток українського письменства. Її «школу» пройшли Ю. Федькович, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко, М. Коцюбинський, У. Самчук та інші відомі майстри слова.

Творчість письменниці підвищила й міжнародний престиж української літератури. Твори Марка Вовчка виходили друком у чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, з’являлися друком у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських державах.

✵ Підсумкове судження. Ю. Федькович: «Нема в нас сонця, як Тарас, нема місяця, як Квітка, і немає зіроньки, як наша Марковичка».

Сергій Єфремов: «Чим був Шевченко в українській поезії, тобто величним зразком пізнішим поетам, тим став Марко Вовчокдля белетристів, хоча, звичайно, таланти обох письменників і не можна рівняти».

Об’єднавшись у групи, підготуйте для однокласників за поданими нижче джерелами усні виступи «Цікаві сторінки життя та творчості Марка Вовчка»; «Хто ж є автором «Народних оповідань»».

Радимо прочитати

1. Доманицький В. Марія Олександрівна Маркович — авторка «Народних оповідань». // У кн.: Доманицький В. З науково-творчої спадщини: у 2 кн. — Кн. 2. — Черкаси, 2010.

2. Три долі: Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі. — К., 2002.

Подивіться кінофільм Т. Трофимчука «Марко Вовчок: таємнича зірка» (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=FtlfT3m3zDE).







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.