Поезія як „дорога болю” - Василь Стус (1938—1985) - Українська література другої половини XX століття

Українська література 11 клас - Семенюк Г.Ф.

Поезія як „дорога болю” - Василь Стус (1938—1985) - Українська література другої половини XX століття

Василь Стус як поет формувався під впливом творів Тараса Шевченка, Павла Тичини, поезії „Розстріляного відродження”, водночас враховував досягнення західноєвропейської лірики XX століття, яку читав в оригіналі. Поет захоплювався новітніми течіями у філософії. Улюбленими філософами Стуса були французькі екзистенціалісти й митці Жан Поль Сартр, Альбер Камю. Це й визначило його поетичний світ, зумовило світосприймання й мислення. За кордоном побачили світ поетичні збірки Стуса „Зимові дерева” (Брюссель, 1970), „Свіча в свічаді” (Мюнхен, 1977), „Палімпсести” (Мюнхен, 1986). На Батьківщині твори поета поширювалися через самвидав.

Дебютна збірка „Круговерть” засвідчила непересічний талант митця, який прагнув пізнати незвідані горизонти життя, відшукати своє місце у ньому, щоб „упасти зерням в рідній борозні”. Ця збірка потичининськи сонцесяйна, сповнена життєрадісних мотивів. Автор захоплюється красою й гармонією світу, сповідує високі ідеали. Вони визначаються критеріями добра, справедливості, любов'ю до народу й України: „Коли ти вірити в добро не звик, то віруй в землю”. Антеївський зв'язок з рідною землею надихає молодого митця. Збірка окреслила характер художніх шукань поета: метафоричність, інтелектуалізм, карбованість слова, напруженість і тонкість почуттів у моделюванні образу, уміння філософськи осмислити життєві реалії.

Друга збірка поезій „Зимові дерева” в Україні за життя митця не вийшла друком. Як і попередня, вона відбивала світорозуміння шістдесятників: заперечення духовної, інтелектуальної задухи й трагічне прозріння („Отак живу: як мавпа серед мавп”), історіософські візії долі України („Сто років, як сконала Січ”), пошук гармонії у світі („У цьому полі, синьому, як льон”). Бентежний погляд на світ і на себе, поєднання шляхетних поривань душі з розчаруваннями, самовипробування й інтимність почуттів, жорстокість сьогодення, глибокі міфологічні натяки і гіркі історичні реалії — тематичні лінії збірки Стуса. Улюбленими жанрами митця стають лірична медитація, що вбирає у себе деякі ознаки елегії, іронічного оповідання й сатири, вірш- сповідь, ліричний образок, етюд. Ціннісно-смислові символи й знаки авторового переживання часу відбивають світ у всій повноті й окреслюють самототожність ліричного героя, який прагне до самопізнання. Але в тоталітарній суспільній системі це каралося, бо вияв індивідуально-неповторного оцінювали як ворожий, як заперечення радянського колективізму. „Зимові дерева” влада заборонила, але збірка вийшла в 1970 році за межами України.

Тяжкі життєві випробування не зламали поета. Він прагнув жити, попри гіркі обставини, високими духовними ідеалами, розвивати свій талант. У 1970 році Стус скомпонував третю поетичну збірку „Веселий цвинтар”, яка є новим етапом у творчих пошуках митця. Назва збірки — оксиморон, що поєднує контрастні за значенням поняття і виростає до символу. Поет демонструє серію сюрреалістичних портретів, сатиричних і гротескних образів, притч, показуючи абсурдність дійсності, доводячи, що радянське суспільство в часи „застою” перетворилося на театр абсурду, де „орденоносний пес” із виставки собак цінується вище за людину: „Я був у натовпі. Я був ніким ”. У цьому театрі абсурду, світі навиворіт, підмінено поняття й ідеали, людину нівельовано: „чоловік з кокардою на кашкеті” показує п'ятак замість сонця і пропонує гратися у щастя, якого немає, щоб у такий спосіб заповнити духовну пустку („Ось вам сонце...”). Проте ліричний герой Стуса переборює замкнене коло людського животіння, долає його абсурдність, віднаходячи свою внутрішню свободу.

Вершиною творчого доробку Стуса стала збірка поезій „Палімпсести” (1986), назва якої символізує безсмертність подвигу творця, незнищенність мистецького слова (палімп- сестами у давнину називали пергамент, на якому стертий первісний текст не зникав, прочитувався за новим текстом). Так стирали історичну пам'ять українського народу його напасники, але вона знову й знову відроджувалась. Його дух до волі й державності був непереможним. Збірка творилася в умовах ув'язнення, адже рукописи забиралися, навіть спалювалися. Часто поезії потріб но було відновлювати з пам'яті. „Починати завжди все спочатку — то Сізіфова праця, яку я маю докопувати”, — писав Стус.

Незважаючи на переслідування, судові процеси, табори та заслання, Василь Стус пройшов свою „дорогу болю”, став вище за трагічні обставини і смерть: „Впаду і знову підведусь, на ліктях ізіпнусь”. Книга Стуса порушує важливі філософські, етичні й духовні проблеми буття людини в сучасному світі, відбиває складну гаму почуттів ліричного героя, сумнівів, утверджень і заперечень духу. Поет заторкує проблеми життя і смерті, вибору людини, її моральної відповідальності за скоєне зло. За мистецькою силою і вагомістю у національному духовному бутті нашого народу „Палімпсести” — одна із найкращих поетичних книжок XX століття.






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.