Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Українська література хрестоматія для 9 класу - О. М. Авраменко

ТАРАС ШЕВЧЕНКО - Діяльність Руської трійці - НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Тарас Григорович Шевченко — геніальний син України, мислитель, пророк національного відродження в Україні, неперевершений поет, митець-новатор, талановитий драматург і повістяр, оригінальний художник, один із найвидатніших майстрів українського живопису та графіки, борець за волю України, за утвердження української нації.

Тарас Шевченко народився в с. Моринцях Звенигородського повіту (нині Черкаська область), помер у Петербурзі, похований у Каневі. Рано залишившись круглим сиротою, скитався по людях, пройшов шлях від кріпака-козачка, солдата до уславленого поета, художника-академіка. Враження дитинства і юності поет узяв за основу автобіографічних творів, написаних у період та після заслання (“І виріс я на чужині...“, “Якби ви знали, паничі...“, “І золотої, й дорогої...“, “Мені тринадцятий минало...“), російськомовних повістей “Художник“, “Музыкант“.

Ранній, романтичний період поетичної творчості характеризується тематичним розмаїттям: призначення поезії, місце та роль поета в суспільному житті (вірші “Думи мої, думи мої...“, “Перебендя“, елегія “На вічну пам’ять Котляревському“, послання “До Основ’яненка“); пошуки щастя, конфлікт високої людської мрії та жорстокої дійсності (вірші-думки “Тече вода в синє море...“, “Нащо мені чорні брови...“; балади “Причинна“, “Тополя“); трагічна доля жінки-матері, зганьбленої паном- поміщиком (соціально-побутові поема “Катерина“); поетизація славного історичного минулого України (історичні поеми “Іван Підкова“, “Гамалія“, “Гайдамаки“, послання “До Основ’яненка“).

У період “трьох літ“ Т. Шевченко створив світові шедеври-зразки політичної сатири: “Кавказ“, “Наймичка“, “Єретик“, “І мертвим, і живим...“, “Великий льох“, “Давидові псалми“, поезії “Минають дні, минають ночі...“, “Три літа“, “Як умру, то поховайте...“. У поезії Кобзаря висловлено любов до України, віру в її світле майбутнє.

Художня спадщина Шевченка актуальна в усі часи як для України, так і для світу.

       * * *

“На довгий час молодий художник, якому минав тоді шістнадцятий рік, розлучився з рідним краєм. Що ж узяв він звідси із собою в життя?

З малих літ полюбив Тарас природу, красу України і як художник, і як поет відображав її у своїх пізніших творах. Але серед цього земного “раю“ життя бідних кріпаків було пеклом. На самому собі, на долі своїх батьків, братів і сестер пізнав Тарас Григорович, що таке кріпацтво. У своїй багатющій пам’яті зберіг він невичерпні скарби усної народної творчості-численні пісні, казки, легенди, перекази. Власне, український фольклор дав йому знання з тих “предметів“, яких не було в дяківській “школі“: рідної мови, літератури, історії. З молоком матері засвоїв він рідну українську мову, яка згодом стала його літературною мовою. І хоч довелося Шевченкові жити на литовській, російській, казахській землі, він зберіг цю мову до останніх днів свого життя. Разом із тим... він бездоганно володів [російською мовою], писав листи, літературні твори, щоденник. Кріпацьке оточення Шевченка, усна народна творчість формували його соціальну і національну свідомість“.

(Є. Кирилюк)

       * * *

“Поява Шевченкового “Кобзаря“ 1840 р. у Петербурзі мусить уважатися епохальною датою в розвою українського письменства, другою після “Енеїди“ Котляревського. Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову“.

(І. Франко)

         * * *

“Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком — і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога в зневіру і песимізм.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отаким був і є для нас, українців, Тарас Шевченко“.

(І. Франко)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.