Українська література - шкільні твори - 2021

Ідейне спрямування роману М. Стельмаха «Правда і кривда»

Всі публікації щодо:
Стельмах Михайло

Правда і кривда… Скільки разів у житті ми стикаємося з цими поняттями, намагаємося відрізнити їх одне від одного, розділити… Хоча. Як це не дивно, у житті вони завжди поряд, як добро і зло, як чорне і біле… І тому, обираючи життєвий шлях, варто пам’ятати, що лише один крок убік з вірної стежки здатен безповоротно змінити все життя. Тож не слід забувати про моральні орієнтири, які залишаються вічними на всі роки і всі віки…

Одним з таких найголовніших орієнтирів є любов до рідної землі, тобто патріотизм. М. Стельмах у романі «Правда і кривда» наводить чимало прикладів патріотизму. Тут ми бачимо воїнів, які не роздумуючи йшли на вірну загибель заради Вітчизни. Одним з таких палких патріотів є Марко Безсмертний — головний герой твору. Навіть прізвище в нього символічне. Як на мене, то цей герой є втіленням усього безсмертного українського народу, який боровся за свою волю та право на існування.

Душі Марка не зломило ніщо — в ній він ще залишився мрійливим юнаком, але мрії майбутній і, азом з тим, колишній голова міг втілювати у життя. Скільки горя не було — його потрібно знищити. «Народжене злобою ніколи не буває світлим!»  — тому треба творити нове, добре і вічне.

У образі Марка Безсмертного автор втілює риси характеру, притаманні українському народові: безмежну хоробрість, щирість почуттів, запальну душу, високі поривання, любов до жінки, дітей, рідного краю. Скільки пісень було складено про таких «безсмертних (навіть і про Марка, за романом, пісню склали) — героїв, справжніх синів нашої землі. Деякі з них у пошуках правди полягли у чесних, або й не дуже, боях, інші — досягли свого: перемогли, донесли до всіх істину загиблих своїх товаришів. Про це ми не маємо права забути!

З мужності звичайних людей, з горя їхнього  і звитяжної боротьби виспіваний твір М. Стельмаха. І якщо Марко Безсмертний — символ, збірний образ, то такі герої, як Григорій Задніпровський, Броварник, Степанида, Катерина Кульбабенко, Євген Дибенко — всі вони звичайнісінькі люди, які жили, страждали, любили, будували нове життя. Нікого з них не зломили тяжкі часи, кожен виніс у серці вогник надії, вогник доброти. І всі вони разом склали справжнє багаття, на якому згоряли біди та страждання, народжувалося краще життя, міцнішала віра, кріпшала правда… І ніякі Безбородьки та Поцілуйки, ці користолюбці, «горе-господарі», люди, головним для яких завжди був власний спокій та добробут, не могли цьому зашкодити. Як не втоптував Безбородько у багнюку діда Євмена, яких «цікавих» доносів не писав Поцілуйко на вчителя — все дарма. Ніщо не може знищити правди, знищити народ!

Тож, на мою думку, і сьогодні актуальні ті ідеї добра та справедливості, які піднімає М. Стельмах у своєму романі.  



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.