Українська література - шкільні твори - 2021

Фразеологізми, прислів’я та приказки у творі «Гуси-лебеді летять»

Всі публікації щодо:
Стельмах Михайло

Автобіографічна повість М. Стельмаха «Гуси—лебеді летять» розповідає про життя хлопчика Михайлика у невеличкому селі на Вінниччині.

Протягом усього твору автор дотримується поетичності, а часом і гостроти народного українського слова. Герої повісті часто використовують гострі і часом кумедні народні вислови, як—то «Далеко ви пустили кури…», або «Іноді навіть за довгий язик буває сяка-така нарізка на іншому місці».

Автор часто і густо використовує у мові персонажів говіркові обороти та слова. Це надає твору особливого колориту, додає гумору та допомагає відчути своєрідну атмосферу тогочасної дійсності. Так мати Михайлика використовує «засоби народної педагогіки» — називає його «мухометом», «вариводою», «лоботрясом», а й іноді «духопелить». Проте подібні прізвиська не викликають образи в хлопчика, а іноді навіть служать приводом для жартів над власною особою.

Народна лексика у великій кількості зустрічається у мові усіх персонажів твору. Наприклад, у тексті можна зібрати велику кількість фразеологізмів про розум. Як його тут тільки не називають : і «клепка», і «олія в макітерці».

Повість густо наповнена приказками та прислів’ями. Сам Михайлик досить часто їх використовує під час своїх розповідей, як-то: «дасть бог купця, а дiдько розгудця», або «за цi три торби реготу мав я аж сiм смуткiв».

Наслухавшись історій діда та бабусі хлопчик сприймає світ крізь призму чарів та легенд. В образі діда Дем’яна втілена вікова народна мудрість і дід прилучає до неї хлопчика за допомогою розповідей про лебедів, про життя, про зорі. Часто він використовує приказки : «Сто друзiв — це мало, один ворог — це багато!», або «…і ноги в нас невзуті, і голови босі».

Повість пронизана любов’ю до української пісні. Співають і мати, і дід і тітка Василина. Наприклад дід Дем’ян любив співати пісню:

«Як продала дiвчина курку,

То купила козаковi люльку,

Люльку за курку купила,

Бо козака вiрно любила…»

Сам Михайлик також залюбки співає:

«Ой диби, диби, диби —

Пiшов дiд по гриби,

Баба по опеньки.

Дiд свої посушив,

Бабинi — сиренькi».

Прослідковуються у творі деякі язичницькі елементи та обряди, як то наприклад у ставленні до землі, насіння, дерев з якими герої розмовляють наче з живими істотами.

Повість «Гуси-лебеді летять» стала справжньою скарбницею народної мудрості, гумору та життєрадісності.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.