Українська література - шкільні твори - 2026

Тема України і революції в поезіях П. Тичини

Всі публікації щодо:
Тичина Павло

I. «Між нами — поет». (Ще не засвітилися на небі нашої літератури золоті «Сонячні кларнети», а М. Коцюбинський впевнено сказав: «Між нами — поет», і не помилився. Павло Тичина став поетом, яким Україна пишається перед світом.)

II. Сприйняття революції.

1. Оспівування «краси нового дня». (У віршах збірки «Плуг» П. Тичина відобразив злиття людини з революцією. У вірші «Вітер» поет прирікає на неминучу загибель буржуазний світ. Революція йому уявлялась як неймовірно величезна сила вітру-бурі, яка «трощить, ламає, з землі вириває» все старе. Тичина вірив, що революція назавжди знищить світ експлуатації і насильства, голоду і поневірянь. А народ у боротьбі здобуде вільне життя, образно назване поетом «красою нового дня»).

2. Показ рис нової дійсності. (У вірші «На майдані» П. Тичина показав ініціативу трудящих, які самі є вершителями своєї долі. Саме в роки громадянської війни піднялися з глибин справжні самобутні таланти. Ідеться у вірші і про смуток матерів, проте їхній смуток відмінний від смутку матерів часів царизму, які не знали, за чиї інтереси битимуться і можуть загинути їхні сини.)

3. «Передчуття сподіваного щастя, яке так і не справдилося…» (Надію на революцію, що мала принести волю, установити справедливість, зробити світ кращим, було потоплено в крові й горі. Так народилася скорбна нота «Сонячних кларнетів». Поет приймав революцію, що несла надії Україні, але його вразлива душа не терпіла її жахів. Біль і відчай звучать у віршах «По хліб ішла дитина», «Одчиняйте двері», «Кукіль», «Чистила мати картоплю».)

4. Трагізм поезії «Пам’яті тридцяти». (Трагічним оптимізмом пройнята й поезія, присвячена пам’яті юнаків, які загинули під Кругами 1918 року. Тичина тяжко сумував за цим знищеним поколінням молодої української інтелігенції, у якому вбачав надію нації, і назавжди увічнив образи юних патріотів у своєму вірші.)

ПІ. Любов до своєї землі у поемі «Золотий гомін» (Назва цієї історико-філософської поеми стала символом волі й національного пробудження. Ідея вічності українського народу, його духовної міці порушується у творі. Поет вітає «рідними піснями», рідними словами свій народ, що прокинувся до нового життя, відчувши в собі силу молодості.)

IV. «я єсть народ…» (Поезія «Я утверждаюсь» та поеми «Похорон друга» і «Сковорода» об’єднані спільною ідеєю невмирущості українського народу. Внутрішній зв’язок Тичини з Україною ніколи не переривався. Багато поетичних висловів поета стали афоризмами — золотим надбанням української мови. Найвищими принципами Тичини були гуманізм і любов до свого народу. Про це свідчать рядки, написані на схилі літ:

Радощі і чорну днину —

Все я з вами розділю.

Любите ви Україну —

Я ще більш її люблю.)