Українська література - шкільні твори - 2026

«Сонячні кларнети» - поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту

Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Становище української літератури на час виходу збірки «Сонячні кларнети». (Рік видання збірки — 1918-й. В Україні йшла громадянська війна. Держава щосили намагалася стати незалежною, вибороти давно очікувану волю.

Найталановитіші, найпрогресивніші сили літератури або передчасно зійшли в могилу (Леся Українка, М. Коцюбинський), або були розчавлені обставинами (В. Стефаник, Л. Мартович, М. Черемшина, О. Кобилянська). Натомість у літературу рвалося декадентство, яке отруювало мистецьку молодь.)

Збірка П. Тичини «Сонячні кларнети» — це цілісна річ, із своєрідним баченням світу, написана віртуозним віршем.

Історія створення збірки. (Збірка створювалася щонайменше протягом чотирьох років. Вірші, що увійшли до книги, попередньо друкувалися у періодиці: 1914 року у журналі «Сяйво» вийшли вірші «Гаї шумлять», «Гаптує дівчина»; 1915 року у журналі «Основа» — вірші «Десь на дні мого серця», «Душа моя — послухай…», «Молодий я, молодий…», «Як не горю — я не живу».)

Три тематичні групи віршів збірки. (Збірка «Сонячні кларнети» — це три частини одного цілого.

Перша частина належить до пейзажної і любовної лірики, друга — це вірші про народне горе, заподіяне війною, а третя — це відгомін подій одного року жовтневої революції.)

Алегоричні образи у творах збірки. (П. Тичина часто використовував фольклорну символіку, щоб передати своє бачення світу. У його творах образи «ранньої весни-провесни», «Ясного Сонечка», «ласкавого Легіта- Теплокрила» уособлюють в собі народні уявлення про щасливе життя. їм протистоять «лукавий Сніговій», «Сніговій-Морозище», які хотіли, щоб ясне сонечко «та по-зимньому ісходило», а земля і люди були засипані снігом і скуті морозом. Та «ласкавий Легіт-Теплокрил» летить, співає, до всіх «по-рідному промовляє». Цей вітер несе радісну звістку про весну.)

Розуміння ліричним героєм збірки Всесвіту. (Всесвіт для ліричного героя збірки перестав бути Божим володінням:

Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух —

Лиш Сонячні Кларнети.

Космос для нього сповнений танцями, музикою, ритмом. Галактики нестримно рухливі, світлі, осяяні, безмежні в просторі і часі. Герой відчуває, як «горять світи, біжать світи», він чує «музичну ріку» плину у Всесвіті.)

«Сонячні кларнети» Павла Тичини — це божественний пафос, у якому серце поета б’ється в унісон із Всесвітом. (У книзі «Сонячні кларнети» молодий Тичина висловив своє розуміння життя, кохання, гармонії природи. Всесвіту. Ліричний герой збірки захоплено поривається у незвідані світи, намагається все зрозуміти, все обняти і з усім злитися воєдино. Поезія зачаровує читача пульсом світового життя, розмаїттям барв, пристрастю, трепетом, бурею людських почуттів.)