Українська література - шкільні твори - 2026

П. Тичини «Похорон друга»

Всі публікації щодо:
Тичина Павло

22 червня 1941 року… Фашисти вчинили напад на нашу землю. Настав час грізних випробувань для нашого народу. Павло Григорович Тичина, передчуваючи цю страшну війну, писав:

Розстановка ж сил у світі і жорстока, і складна.

Що Європа в ближнім літі стрепенеться аж до дна.

Під впливом нових обставин творчість Тичини змінюється. Перебуваючи в той час в Уфі, столиці Башкирії, п’ятдесятирічний поет працює в культурних закладах, виступає з доповідями, проводить збори, наради, відповідає на листи з фронту, читає і редагує твори молодих письменників і пише, пише, пише… Тема Укра- іни-матері була провідною на той час. Вірш «Матері забуть не можу» являє собою немов перегук відірваного від домівки сина з матір’ю, яка потрапила в біду:

І кричу я: — Україно!

Потім стану й прислухаюсь.

Чути… здалеку… — Тримаюсь!

Хмарко! Ластівко! Калино! —

І в той бік я повертаюсь.

Серед творів П. Тичини періоду Великої Вітчизняної війни найбільш значною за глибиною думки є поема «Похорон друга».

Виклад у поемі ведеться від імені ліричного героя, образ якого розкривається через почуту музику, побачені пейзажі, прочитане в газеті повідомлення, прослухану промову. Уже на початку твору автор передає настрій героя, його психічний стан за допомогою кольорового означення звуків:

Все сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий.

Я синій сніг од хати відкидав і зупинився… Синій, оркестровий долинув плач до мене. Плакав він.