Українська література - шкільні твори - 2026

Символічність назви драми І. Я. Франка «Украдене щастя»

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Щастя… Ми всі шукаємо його, боремося за нього, мріємо про те, яким воно буде. Але сказати, що таке щастя, часто не можемо. Можливо, тому що щастя кожен розуміє по-різному, по-своєму, а, може, тому що щастя — лише мить, яку не втримати і не зупинити…

У драмі І. Я. Франка «Украдене щастя», на мою думку, щастям була любов. Справжнє чисте почуття, яке «крали» один в одного герої твору. Саме в цьому і полягає символічність назви драми.

То хто ж у кого украв щастя? Спочатку брати Анни, позбувшись її коханого Михайла та видавши її силоміць заміж за нелюба. Вони переслідували свої інтереси, цілком матеріальні, і ні на хвилину не замислювалися над долею рідної сестри. Подібні ситуації ми часто бачимо у літературних творах того періоду, коли чоловіка або дружину для дитини обирали батьки. Часто вони шукали вигоди, і такі шлюби рідко бували щасливими. Микола, чоловік Анни, також, можна сказати, украв у неї щастя. Щастя кохання, щастя материнства… Він, звичайно, кохав Анну і хотів бути з нею, але, знову ж таки, не замислювався, як воно їй — жити з тим, кого не любиш. Хоча Анна змирилася. Ні, вона не покохала чоловіка, але намагалася бути хорошою дружиною, поважала і підтримувала Миколу. Може це також було свого роду щастя? Анна мала вірного турботливого чоловіка і спокійне життя.  Але любові у їхній родині не було. І раптом з’являється Михайло. Той самий Михайло, якого так кохала Анна. Несамовитий і самовпевнений, готовий йти по головах до своєї мети. Чи думав він про когось, крім себе?  Все змінилося у житті героїв. Щастя Анни й Михайла болісне і тривожне, вони кохають одне одного, але їхні почуття мають якусь руйнівну силу: вони руйнують життя Миколи (тепер уже в нього украли щастя), життя Анни, яку перестають поважати у селі, життя самого Михайла, який, врешті-решт, гине. На мою думку, Михайло, якщо він  справді кохав Анну, не мав з’являтися до неї, не повинен був руйнувати її життя. Але кохання — непередбачуване почуття, і інколи буває так, що життя здається просто неможливим без людини, яку любиш…

Гірким було те щастя, яке крали одне в одного герої драми. Не думаю, що Анна з Миколою колись зможуть забути все те, що трапилося, не змиється і з плином часу кров Михайла з рук Миколи…

То чому ж «Украдене щастя»? На мою думку, щастя не можна вкрасти, воно має бути лише твоє — особисте і не схоже ні на чиє інше. Герої твору крали щастя одне в одного, але ніхто з них так і не був по-справжньому щасливим.