Українська література - шкільні твори - 2026
І. Франко — поет-лірик (за збіркою «Зів’яле листя» І. Франка)
Всі публікації щодо:
Франко Іван
Я понесу тебе в душі на дні,
Облиту чаром свіжості й любови…
І. Я. Франко
Коли ми чуємо ім’я І. франка, ми одразу уявляємо собі поета-борця, великого патріота своєї держави, життєвим девізом якого були слова: «Лиш боротись — значить жить». І мало хто знає, що Іван Якович був ще й глибоким ліриком, поезії про кохання якого наповнені смутком та стражданнями, вони докорінно відрізняються від громадянської чи патріотичної лірики поета, перш за все, за настроєм і мотивами.
Збірка «Зів’яле листя» І. Франка — це гімн коханню. Але коханню нещасному, невзаємному. Поезії поєднані у три жмутки. Наскрізним образом збірки являється сумний ліричний герой, який у перших двох жмутках оспівує колишню кохану, згадує її, возвеличує, розуміючи, що його кохання не скінчилося, не зникло. В останньому жмутку розпач героя посилюється, ми бачимо його повністю розбитим, зневіреним у коханні, у житті. У ліричного героя починають навіть виникати думки про самогубство… Та ці думки, врешті-решт, зникають, поступившись місцем сумній музі, яка торкається нових і нових струн душі героя, викликаючи появу нових і нових поезій…
Чи був ліричний герой драми уособленням самого І. Франка? На це питання неможливо відповісти однозначно. Якщо порівнювати поезії цієї збірки з іншими, то можемо сказати, що поету не притаманні настрої смутку і розпачу, які простежуються в «Зів’ялому листі». Але, можливо, саме тут він виявив свої справжні почуття і переживання?.. Ми знаємо, що в житті Франка було нещасне кохання. Його юнацьке кохання, Ольга Хоружинська, за вимогою батьків вийшла заміж за іншого. Це був неабиякий удар для поета, який щиро і віддано любив дівчину. Крім цього у його житті було ще декілька коханих жінок. Усього три — як і жмутків у драмі «Зів’яле листя»:
Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,…
Явилась друга — гордая княгиня,…
Явилась третя — женщина чи звір?…
Так сам І. Франко характеризує своє кохання, своїх коханих жінок. Тож ми не можемо чітко визначити, чи був ліричний герой збірки «Зів’яле листя» прототипом самого Франка, але можемо зазначити, що все ж таки у них були спільні риси, спільні переживання, спільний біль. І часто саме по таких щирих і безпосередніх поезіях ми можемо зрозуміти сутність поета краще, ніж по пафосних поезіях громадянської чи патріотичної лірики.
Поезії збірки «Зів’яле листя» знайомі всім. Дивно, але не всі знають, що написав їх саме Франко, адже часто вони звучать як народні пісні, тихі рідні і знайомі, наповнені щирими почуттями і переживаннями. У цій збірці Франко — новий, незнайомий нам до цього, але тут він ще й справжній, з живими почуттями, з серцем, яке б’ється у шаленому ритмі, бо кохає, болить, живе!