Українська література - шкільні твори - 2026

Актуальність повісті І. Я. Франка «Перехресні стежки»

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Перехресні стежки… Стільки їх у нашому житті! Стільки разів ми стаємо на роздоріжжі, не знаючи, куди повернути. Скількох людей зустрічаємо, зі скількома перетинаються наші життєві шляхи… Все наше життя — перехресні стежки…

Ми звикли вважати І. Я.Франка поетом-борцем, співцем громадянської лірики. Але крім цього у його доробку є й чудова збірка інтимної поезії «Зів’яле листя», у якій перед нами поет відкривається з зовсім іншого боку — як ніжний, чуйний співець кохання. Є у І. Я. Франка і прозові твори, одним з яких являється повість «Перехресні стежки».

Повість «Перехресні стежки» піднімає питання, які залишаються актуальними і сьогодні. У ній присутні дві сюжетні лінії — юридична діяльність Рафаловича та кохання. Ми зустрічаємося з родиною Стальських — досить дивною, як на мене. Невже це можливо — роками не розмовляти, не цікавитися один одним, робити все «на зло»?! Звичайно, я розумію, що Регіна не мала іншого виходу, як терпіти, але ж, знаючи, що їй все одно доведеться жити з цим чоловіком, чому вона не намагалася знайти з ним хоч якусь спільну мову — я не розумію. Недарма кажуть, що ми самі творимо своє життя. І хай вона вийшла заміж без кохання, але ж спробувати полегшити, в першу чергу,  своє існування, жінка все ж таки могла. Звичайно, Стальський жахливо ставився до своєї дружини. Але чи не було це частково спровоковано, хай і несвідомо, нею ж?.. Регіна знайшла втіху у обіймах Рафаловича. Але, знову ж таки, вона чудово розуміла, що це рано чи пізно скінчиться. То чи хотіла вона щось змінити? Я не впевнена. Адже коли Рафалович запропонував їй поїхати з міста, вона категорично відмовилася. Можливо, Регіну дійсно турбувало те, що вона зіпсує репутацію молодого адвоката. А може, вона просто не наважилася на такий рішучий крок. Хоча вбити Стальського вона все ж таки наважилася! Мені здається, її психологія дещо схожа на психологію жертви: вона просто приймала те, що дається долею, не намагаючись щось змінити на краще. На жаль, і в нашому сучасному світі є такі жінки, що живуть з чоловіками-п’яницями, з тими, які піднімають на них руку. Вони говорять, що роблять це заради родини і дітей. Я не можу зрозуміти, хіба у такій жахливій сім’ї дитині буде краще, ніж з однією нормальною матір’ю?!  

Також мені б хотілося зупинитися на поведінці Рафаловича. На мою думку, він все ж таки поводився не так, як має поводити себе справжній закоханий чоловік. Він приймав любов Регіни як щось звичайне, те, що й має бути. Вона відмовилася поїхати з ним — він надто і не наполягав. Замість того, щоб якось полегшити її життя, він, на мою думку, тільки зробив його складнішим. Для Рафаловича сенсом життя була робота. І я впевнена, що у свій час він знайде собі юну дівчину, одружиться і далі буде високоідейним захисником прав обездолених. У нашому суспільстві таких чимало!

Тож, на мою думку, повість І. Я. Франка «Перехресні стежки» актуальна і в наш час, адже навіть герої, зображені в ній, мають своїх прототипів сьогодні. Ніколи не втратять актуальності теми кохання та сімейних стосунків, самореалізації та вибору! Завжди у житті є перехресні стежки!