Українська література - шкільні твори - 2026

Провідні мотиви лірики І. Франка

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Варіант 1

Я син народа,

Що вгору йде, хоч був запертий в льох.

Мій поклик: праця, щастя і свобода,

Я є мужик, пролог, не епілог.

І. Я. Франка

Іван Якович Франко — письменник, громадський діяч, учений, філософ, літературознавець, критик і теоретик літератури. Але з особливим захопленням ми говоримо про його літературний доробок. Не можна залишатися байдужим, читаючи його вірші зі збірок «З вершин і низин», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Зів’яле листя».

Збірка «З вершин і низин» увібрала в себе найкращі вірші, присвячені боротьбі за краще майбутнє трудового народу. Вона була видана у 1887 році. І назва збірки не випадкова. «З низин», тобто з народних мас, із иайбідніших глибин звучить його голос. А «З вершин» — «це голос духа», який закликає не сидіти, а шляхом боротьби дійти до світлих вершин, поваливши гнобительський лад — скалу:

«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод

Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,

Бо вам призначено скалу сесю розбить», —

чують каменярі-революціонери сильний поклик.

Як Антей, так і ліричний герой поезії Франка черпає сили від землі, рідного народу:

Земле, моя всеплодющая мати,

Сили, що в твоїй живе глибині,

Краплю, щоб в бою сильніше стояти,

Дай і мені!

Автор відчуває наближення соціальних змін і передає це в алегоричній формі у другій «Веснянці»:

Гримить! Тайна дрож пронимає народи, —

Мабуть, благодатная хвиля надходить…

Мільйони чекають щасливої зміни…

Найвизначнішим віршем збірки є «Гімн». У ньому вже відверто поет заявляє про прихід нового життя, повалення царизму, причому використовує дієслова минулого часу, щоб показати перемогу над злом як факт:

Розвалилась зла руїна,

Покотилася лавина,

І де в світі тая сила,

Щоб в бігу її спинила,

Щоб згасила, мов огень,

Розвидняющийся день?

Риторичні запитання стверджують неминучість світлого прийдешнього. Ці ж мотиви звучать ще у ранній творчості Каменяра. Перебуваючи у тюрмі, він не падає духом, а ще й підтримує своїх товаришів:

Треба твердо нам в бою стояти,

Не лякатись, що впав перший ряд,

Хоч по трупах наперед ступати,

Ні на крок не вертатися взад.

Неабияке місце у творчості Франка займає рідна батьківщина. Тільки палкий патріот міг так написати:

Ні, хто не любить всіх братів,

Як сонце боже, всіх зарівно,

Той щиро полюбить не вмів

Тебе, коханая Вкраїно!

Хіба не співзвучні рядки Володимира Сосюри з вірша «Любіть Україну»?

Збірка «Мій Ізмарагд» створена на переспівах із біблійних легенд, але автор подає нам свою мораль, мораль народу, тому й додає займенник «мій». Провідні мотиви обох збірок — громадянські.

Узяти хоча б вірш «Наймит», де показано тяжке, безпросвітне життя наймита — народу. Але не вічно народові так жити. Його свідомість уже прокидається. А завершує вірш палкий заклик до боротьби і віра в перемогу.

Чудовим віршем цієї збірки є «Сідоглавому»: У ньому показано різко протилежні погляди лжепатріотів і справжнього сина свого народу на служіння батьківщині:

Ти, брате, любиш Русь,

Як дім, воли, корови, —

Я ж не люблю її

З надмірної любови.

І ніби продовжує цю тему вірш «Декадент». У ньому автор розкриває свою позицію народного борця. Кожна строфа є запереченням до звинувачення Франка в декадентстві:

Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга —

Се лиш тому, що склалось так життя.

Та є в ній, брате мій, ще нута друга:

Надія, воля, радісне чуття.

Головною думкою вірша є слова:

Який я декадент? Я син народа.

Дійсно, Франко був прологом, провідником передових ідей, а епілог — це кінець існуючому експлуататорському ладу.

Якою теплотою, щирістю віє від інтимної лірики Франка, яка представлена збіркою «Зів’яле листя»! Сам пост назвав її ліричною драмою. М. М. Коцюбинський так оцінив цю збірку: «Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи гібетовї-ліри-кові, співцеві кохання і настроїв». Ця збірка ще раз доводить, що людині ніщо не чуже. Франко — титан революційної думки і в той же час тонкий лірик, тому й близький він нам як звичайна людина, яка вміє так вірно, красиво кохати, і як борець за нову батьківщину. До глибини душі проймають рядки, де автор оспівує свою кохану, з якою не судилося поєднати свою долю:

Твої очі, мов криниця

Чиста на перловім дні,

А надія, мов зірниця,

З них проблискує мені.

Ліричний герой наділений лицарськими рисами, як годиться справжньому чоловікові, він готовий взяти на себе всі удари долі, призначені коханій:

Як в дорозі здиблю горе,

Що тобі несе удар,

Сам його на себе справлю

І прийму його тягар.

Франко відмінно знає українські пісні, тому багато його віршів із збірки перегукуються з народною піснею.

Дівчину він порівнює з червоною калиною, горіховим зерням. Фігурують часто і образи-символи: зелений явір, червона рожа, дубочок кучерявий. Вірші часто починається з вигука «ой»:

Ой, жалю, мій жалю,

Гіркий непомалу!

Упустив я голубочку

Та вже не спіймаю.

Ліричний герой — мужня людина, він не дорікає коханій за нерозділене кохання, а шукає забуття. Тамує свій сердечний біль у зустрічі з природою:

Неси ж мене, коню, но чистому полю,

Як вихор, що тутка гуляє,

А чень утечу я від лютого болю,

Що серце моє розриває.

Вірші збірки «Зів’яле листя» настільки мелодійні, що хочеться назвати їх піснями. Та й багато віршів покладено на музику: «Безмежнеє поле», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Розвійтеся з вітром…», «Червона калино…» і багато інших.

І. Я. Франка по праву можна поставити в один ряд із такими славетними іменами як Данте, Петрарка, Пушкін, Єсенін, які так ніжно оспівали своїх коханих Лауру, Беатріче, Анну Керн. Звичайно, у збірці дуже багато присвячено віршів Ользі Рошкевич — першому, але нещасливому коханню.

Власне, за цю відвертість, з якою автор показав драму в особистому житті (хоч вважається, що не можна ототожнювати дівчину у поезії Франка з Ольгою), його і охрестили декадентом його недруги, щоб ще більше додати душевного болю. Але недарма Франко має ім’я Каменяра. Переважна більшість його поезій — це громадянська, політична лірика, і девізом його завжди було:

Лиш боротись значить жить…

Vivare memento!

Варіант 2

Кожна пісня моя —

Віку мого день.

І. Франко

Поетична творчість Івана Франка відзначається високою емоційністю, сміливістю думки, глибиною осмислення дійсності, багатством художніх засобів. Серед поетичних збірок найвідомішими є "З вершин і низин", "Зів’яле листя", "Мій Ізмарагд", "Із днів журби".

Цілою епохою в українській літературі стала збірка "З вершин і низин", що посіла найпочесніше в нашій літературі місце — поруч "Кобзаря".

Провідний мотив цієї поетичної книги — полум’яний заклик до боротьби проти несправедливого суспільного устрою:

Не ридать, а здобувати Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі. Такими словами звертається поет до сучасників у програмному вірші збірки — "Гімн".

Зранене неволею народу поетове серце обливається кров’ю і на папері виливає свій сум. Але сум — то ще не розпач. Франко залишається оптимістом:

А що кров не зможе змить,

Спалимо огнем то!

Лиш боротись — значить жить…

У матері-землі її вірний син просить теплоти, що очищає почуття і викликає до людей "безграничную, чисту" любов, йому потрібна і невичерпна пристрасть борця, сила рук і ясність думки:

Дай і огню, щоб ним слово палити,

Душі стрясать громовую дай власть,

ай працювать, працювать, працювать,

В праці сконать!

Ліричний герой — це сам автор-поет, клянеться твердо стояти на захисті прав трудящих і все життя "правді служити, неправду палити, пута ламати, в серце правди влучать".

Найкращі твори збірки "З вершин і низин" — "Vivere memento", "Гримить", "Гріє сонечко". Почесне місце поряд з названими посідають і вірші "Тихенько річка котить хвилі чисті", "Місяцю князю", "Сікстинська мадонна". Це поезії пейзажної, інтимної, мистецької тематики. "Осіння дума" Франка — "Тихенько річка котить хвилі чисті" — один з найкращих його пейзажних малюнків. Пейзаж у літературі існує для кращого розуміння людини:

І в серці людськім зорі-золотаві

Мигтять, та щука лютая дрімає

І заздрість гострі щипці виставляє.

Поетична "нічна дума" "Місяцю князю" теж сповнена думою про людину. Ліричному героєві, що вдивляється в таємничий океан хвиль, хочеться в тих ніжних хвилях змити зі свого серця горе. Місяць засмучений тому, що йому тяжко дивитись

В море бездонне,

В людськості бідної

Горе безсонне.

У збірці є вірш "Наймит". Це другий гімн збірки, що оспівує великий, волелюбний і талановитий український народ і пророкує йому вільне прийдешнє. Провідний мотив твору — тужливий спів наймита. Образ наймита і його спів — алегорія, котру автор розкриває в другій частині:

Той наймит — наш народ, що поту ллє потоки

Над нивою чужою,

Все серцем молодий, думками все високий,

Хоч топтаний судьбою.

І. Франко називає наш великий український народ велетнем і незборимим, міцним і славним сином землі, який, довгі століття чекаючи своєї долі, сподівається на краще і бореться за нього. Працьовитість і вічна молодість духовного світу народу-велетня вселяє в поета міцну віру в його щасливе майбутнє.

Ідея звеличення народу, засвоєння ним мудрості інших національностей, зміцнення інтернаціональних зв’язків — мотив збірки "Мій Ізмарагд". Серед кращих творів збірки поезії "Сідоглавому" та "Декадент". Поет полемізує про те, що значить любити Україну, хто є патріотом народу. Франко завжди був зв’язаний з народом своїм, і у вірші "Декадент" він ще раз про це переконливо і з гордістю сказав:

Я син народа,

Що вгору йде, хоч був запертий в льох,

Мій поклик: праця, щастя і свобода,

Я є мужик, пролог, не епілог.

Розгляд мотивів поетичної творчості Франка буде неповним без вражень про збірку "Зів’яле листя". Недаремно поет писав:

В зів’ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

Поезії збірки — "Безмежне поле", "Я не кляв тебе, о зоре", "Червона калино", "Чого являєшся мені у сні" — найніжніші порухи поетової чутливої душі, вони його

…тихе зітхання!

Незгоєні рани, невтішені жалі,

Завмерлеє в серці кохання.

Іван Франко, який палко кохав, говорить, що кохання творить з людиною диво. Покохавши, він відчуває себе

…сильним і свобідним,

мов той, що вирвався з тюрми на світ.

Таким веселим, щирим і лагідним.

Вся збірка "Зів’яле листя" — краса невимовна, гімн коханню. О. І. Білецький зазначив: "Все, що є в нашій мові найніжнішого, найголубливішого… вклав поет у ці хвилюючі, писані кров’ю серця рядки".

Лірика Івана Франка вражає багатогранністю тематики. У ній воєдино злилось і стало нероздільним життя народу і життя поета. Д. Павличко у вірші "Сіяч" відзначив:

І сорок літ ішов Франко-сіяч —

Стриміли руки колючками глоду,

І спів його звучав не раз як плач,

І плач його звучав як гімн народу.