Українська література - шкільні твори - 2026

Народна поетика — живлюще джерело інтимної лірики І. Франка

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Варіант 1

«Жовкне сонце.

Не журись, кохана,

Що береться осінню чоло.

Є така країна — Франкіана,

Де зів’яле листя ожило…»

Петро Скунць.

Ім’я Івана Франка на небосхилі української культури сяє зіркою незрівняної яскравості. Світ його поезій — це чарівний край вірності і кохання, щирості і високої духовності, гідності і чесності, звитяги і мужності, мудрості і ніжності. Країна поетичної творчості І. Франка мудра, дивовижно глибока і надзвичайно образна. Над його лірикою не владний час: зростають нові покоління, відходять у небуття революції і перевороти, змінюються політики і влада, а його поезії все так же зігрівають нас життєдайним теплом, сила якого не зменшилася і через півтора століття.

Жодного читача не залишать байдужим справжні шедеври інтимної лірики І. Франка, які входять в збірку «Зів’яле листя» — незвичайну «ліричну драму» поета. М. Коцюбинський назвав його «ліриком високої проби» і відзначив при цьому, що його поезії охоплюють «розуміння людської душі і широку гаму почуттів».

З якої ж бездонної криниці, з якого джерела черпав поет своє натхнення? Перш за все — це фольклорні твори українського народу, які у всі часи давали наснагу справжнім великим митцям. Саме тому прекрасне і одвічне почуття любові, оспіване І. Франком настільки цнотливо і чисто, що аналогії з народною пісенністю виникають самі по собі.

Любов до народної української творчості завжди була однією з головних пристрастей І. Франка. Великий «Каменяр» добре розумів, що найкращим і наймудрішим вчителем поета був, є і назавжди залишиться народ з його тонким розумінням прекрасного, неперевершеним оптимізмом і високою мораллю.

Ще змалку Іван, прислухаючись до маминих пісень, відчував на собі їх дивовижний вплив. Ті пісні могли розрадити душу, примусити замислитися над важливими життєвими проблемами або розчулити до сліз:

«Тямлю як нині: малим ще хлопчиною

В мамині пісні заслухувавсь я.

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого, тяжкого життя».

У своїй збірці поезій «Зів’яле листя» І. Франко розкриває перед нами дивовижний і чарівний світ образів та ідей, що своїм корінням сягають у український фольклор. Ми одразу уявляємо собі гарну молоду дівчину, яку віддали заміж за нелюба, що позбавив її усіх радощів життя, коли з болем вчитуємося у рядки поезії «Червона калино, чого в лузі гнешся?». Калина «червоні ягідки схиляє додолу», а нам здається, що це по дівочому обличчю котяться сльози. Не має у калиноньки сил «вгору пнутися», до світла, до сонця, бо «отінив, як хмара» її дуб.

Як найчастіше буває в народних піснях, в творах І. Франка сумує верба, купаючи в річковій воді довгі коси-віти, жаліється біла берізка, бідкається горобина, зітхає яворина і шумить-плаче серед поля тополенька про гірку жіночу долю.

А пісня на вірш І. Франка і музику Кос-Анатольського «Ой ти дівчино, з горіха зерня» вже давно сприймається як народна. Улюблений серед народу образ ясної зорі — української дівчини виростає у поезії І. Франка до образу гордої чарівниці, чиє «слово гостре, як бритва», чиї устонька «тиха молитва», чиї очі «запалюють серце пожаром». Але що ж поробиш — така вже любов… Тому й ліричний герой, задивившись в дівчачі очі, що «темніші ночі», не хоче вже й сонця, згоден загубити свою душу і зранити її на «колючому терні» коханого серденька. Вічна мелодія страждань, вічна пісня кохання! Добровільно спалюючи себе на нещадному вогнищі пристрасті, герой пісні збентежено вигукує: «Ти мої радощі, ти моє горе».

У своїх ліричних поезіях І. Франку вдалося майстерно і гармонійно поєднати традиційні образи української народної поетики з власними художніми знахідками. Наприклад, в одному із своїх віршів поет нагадує, що стежка, яка веде до щастя, інколи може привести і до відчаю:

«Отсе тая стежечка,

Де дівчина йшла,

Що з мойого серденька

Щастя унесла.

Ось туди пішла вона

Та й гуляючи,

З іншим своїм любчиком

Розмовляючи…».

Доля назавжди поєднала життя та творчість І. Франка з фольклором, і це поєднання дало нам дивовижні за художнім оздобленням і своєю красою твори, які вже багато поколінь зробили, роблять сьогодні і будуть ще довго робити наших співвітчизників закоханими в життя і більш духовно багатими.

Варіант 2

Зіркою незрівнянної яскравості сяє на небосхилі української національної культури ім’я Івана Франка.

Світ його поезії сучасний автор Петро Скунць назвав "Країна Франкіана". Це чарівний край ніжності й мудрості, мужності й звитяги, чесності й гідності, високої духовності й щирості, кохання і вірності…

Жовкне сонце. Не журись, кохана, Що береться осінню чоло. Є така країна - Франкіана, Де зів’яле листя ожило…

У Франка воно дійсно ожило, це зів’яле листя. І "листочок кожен, ніби птах, полетів над синіми снігами, несучи кохання по світах". Країна Франкової поезії надзвичайно образна, дивовижно глибока й мудра.

Час не владний над його лірикою. Міняються політики, відходять у небуття суспільні перевороти, зростають нові покоління, а його вірші зігрівають нас все таким же життєдайним теплом, як і півтора сторіччя тому.

Жодного не залишать байдужими шедеври інтимної лірики поета, що входять в "ліричну драму" - збірку "Зів’яле листя". "Ліриком високої проби" назвав І. Франка Михайло Коцюбинський, відзначивши при цьому, що його вірші охоплюють "широку гаму чувства і розуміння душі людської".

З якого ж джерела, з якої бездонної криниці черпав Франко натхнення? Одвічне й прекрасне почуття любові оспіване поетом так чисто, цнотливо, що аналогії з народопісенною творчістю виникають самі по собі, адже саме фольклорні джерела дають наснагу справжнім великим митцям.

Любов до народної творчості була однією з найбільших пристрастей Франка. Великий* Каменяр добре розумів, що наймудрішим учителем був, є і залишається народ з його високою мораллю, неперевершеним оптимізмом, тонким розумінням прекрасного.

Змалку, вслухаючись у мамині пісні, малий Іван відчував на собі їхній дивовижний вплив: вони могли розчулити, примусити замислитись над важливими життєвими проблемами, розрадити душу:

Тямлю як нині: малим ще хлопчиною

В мамині пісні заслухувавсь я.

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого, тяжкого життя,

У "Зів’ялому листі поет розкриває перед нами чарівний дивосвіт ідей та образів, що корінням своїм сягають у фольклор. З болем вчитуємося в рядки вірша "Червона калино, чого в лузі гнешся?" і уявляємо молоду гарну дівчину, віддану за нелюба, який позбавив її радощів життя. "Червоні ягідки схиляє додолу" калина, а нам здається, що то слізки котяться по дівочому личку. Не має сили калинонька "вгору пнутися", до сонця, до світла, бо той дуб її "отінив, як хмара". Як часто в народних піснях про гірку жіночу долю шумить-плаче тополенька серед поля, зітхає яворина, бідкається горобина, жаліється біла берізка, сумує верба, купаючи довгі коси-віти в річковій воді…

Давно вже як народна сприймається пісня "Ой ти, дівчино, з горіха зерня" на музику композитора Кос-Анатольського. Улюблений в народі образ дівчини - ясної зорі виростає у Франковій поезії до символу гордої чарівниці, чиї очі "запалюють серце пожаром", чиї устонька - "тиха молитва", а "слово остре, як бритва". Але така вже любов; ліричний герой, задивившись в тії очі, що "темніші ночі", не хоче вже й сонця, ладен загубити душу, зранити її на "колючому терні" дівочого серденька. Вічна пісня кохання, вічна мелодія страждань! "Ти мої радощі, ти моє горе" - збентежено вигукує герой, добровільно спалюючи себе на гарячому вогнищі пристрасті.

Франко майстерно поєднує власні художні знахідки з традиційною системою образів народної поетики. Стежечка, що веде до щастя, інколи приводить до відчаю:

Отсе тая стежечка,

Де. дівчина йшла,

Що з мойого серденька

Щастя унесла.

Ось туди пішла вона

Та й гуляючи,

З іншим своїм любчиком

Розмовляючи…

Доля повінчала Франкову лірику з фольклором, і цей шлюб дав нам дивовижні за своєю красою і художнім оздобленням твори, які роблять нас духовно багатими і безмірно закоханими в життя.

Варіант 3

Поетична творчість Івана Франка являє собою багату історичну спадщину не тільки української літератури, а й літератури світу. Завжди цікаво поміркувати про те, чому ті чи інші автори, зокрема поети, стають великими і здійснюють такий великий вплив на літературу своєї батьківщини. Для розуміння цього процесу у випадку з Іваном Франком необхідно звернути свій погляд на його формування як людини і особистості, що почалося ще в самому ранньому його дитинстві. Іван Франко ввібрав в свій характер та свою індивідуальність велику любов і безмежну повагу до свого народу. Найперші уявлення про долю свого народу були отримані ним з пісень своєї матері, яка співала йому пісні, тексти яких містили згадки не тільки про проблеми в житті простих людей, а й погляди та роздуми від українців щодо долі українського народу. Підтвердження цьому факту міститься у багатьох поетичних творах Івана Франка, зокрема у вірші «Пісня і праця». Іван Франко з самого дитинства дуже сильно полюбив народну творчість, саме тому народна поетика змогла стати цілющим джерелом для інтимної лірики в його творах.

Зразками інтимної лірики від Івана Франка, яка виражалася в його творах з використанням народної поетики, наповнена його поетична збірка «Зів’яле листя». У чудових творах автор відображає повний спектр свого творчого різноманіття. Збірник містить поетичні згадки нерозділеного кохання, народна поетика при цьому відображена в поетичному творі «Червона калина, чого в лузі гнешся?». Там автор використовує відомі народу образи гарної дівчини і червоної калини, а також молодого парубка і дуба. Варто також сказати, що поетична збірка не позбавлена суспільно — політичних тем і дивовижних описів красивою української природи.

Таким чином, Іван Франко, збагатившись народною поетикою і фольклором, зміг пропустити їх скрізь своє життя і створити тонку інтимну лірику, яка так близька кожному українцю. Завдяки цьому з-під його пера вийшли чудові поетичні твори, читаючи які можна перейнятися не лише складними роздумами автора, але і його інтерпретацією багатої народної творчості. У зв’язку з усім цим можна сміливо порекомендувати всім, хто цікавиться Україною та її літературою, ознайомитися з творами Івана Франка, які містять інтимну лірику. За допомогою цих творів можна дізнатися багато про життя українського народу і його представників.