Українська література - шкільні твори - 2026

Іван Франко мотиви громадянської лірики І. Франка

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Варіант 1

Іван Франко — український письменник, багатогранна творчість якого стала надбанням світової класики.

Лірика поета надзвичайно різноманітна, тематично й жанрово багата. У поезії І. Франко виявив себе як палкий патріот, сміливий борець за кращу долю своєї Батьківщини.

У 1887 p. І. Франко видає збірку під назвою «З вершин і низин». Цій збірці поет віддав увесь вогонь свого серця, свої знання і талант, а головне — він вклав у неї всю пристрасну любов до рідного народу та своєї землі.

Одне з провідних місць у поезії Івана Франка посідає тема ролі митця в суспільному житті. Погляди на поезію, на покликання поета яскраво відображені у вірші «Пісня і праця».

Пісня й праця тісно пов’язані, бо пісня пробуджує сили до боротьби, а праця визначає мету в житті.

Високий стиль громадянської лірики І. Франка наповнений суспільно-політичною фразеологією, в якій символічно звучать образи правого, високого діла, святої боротьби, волі.

Семантично вагоме у громадянській ліриці І. Франка слово «будущина». Вираз «важкий молот каменярський» — це символ громадянської поезії:

Чого важкий свій молот каменярський

Міняєм на тонкий різець Петрарки?

Отже, громадянська лірика Великого Каменяра наскрізь пронизана чистим почуттям синівської любові до України, її народу. Джерело поетових діянь — це духовність нашого народу, який устами Івана Франка сказав про себе вагоме слово і про горе-біду, і про надію-сподівання:

А як, мільйонів куплений сльозами,

День світла, щастя й волі засвітає,

То чень в новім, великім людськім храмі Хтось добрим словом і мене згадає.

Геніальний митець не помилився. Івана Франка та його твори любить і шанує вдячний народ, бо його лірика — це своєрідна сповідь поета про своє життя і життя свого народу. Це заповіт прийдешнім поколінням бути гідними свого народу, відданими чесній справі, чистими та щирими у своїх почуттях.

Варіант 2

Невтомна творча діяльність Івана Франка відзначається надзвичайним багатством і різноманітністю. У поезії, прозі та драматургії, у критиці й публіцистиці він залишив безсмертні твори. Але найбільше місце у творчості Франка займає поезія, нею починається й завершується його літературна діяльність.

Лірика Франка — це вияв громадсько-політичних ідеалів, зброя проти закріпачення народу.

Вірш І. Франка «Каменярі», що увійшов до збірки «З вершин і низин», глибоко відбиває ідейне спрямування всього життя й творчості поета. Могутня фігура каменяра, що розбиває гранітну скелю, вирізьблена й на могилі поета як символ всієї його діяльності. Віршем «Каменярі» автор стверджує програму життя борця, який став на шлях перебудови суспільства:

І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт...

Уся збірка Франка «З вершин і низин» сповнена віри в справедливість боротьби й у можливість змінити життя суспільства на краще.

У 1880—1883 pp. Франко створив цикл віршів «Веснянки», в яких образ весни є втіленням сил народу, що пробуджується до нового життя. Нові суспільні явища поет порівнює з могутнім весняним пробудженням природи, боротьбою сонця, світла, весни проти похмурих сил холодної зими:

Мільйони чекають щасливої зміни,

Ті хмари — плідної будущини тіни,

Що людськість, мов красна весна, обновить...

(«Гримить»)

Збірка «З вершин і низин* Франка, продовжуючи і розвиваючи традиції Шевченка, закликала до боротьби проти застою, пробуджувала дрімаючі могутні сили народу.

Ліричний герой громадянської лірики Франка — це не тільки він сам, не тільки образ передового громадянського діяча, це вся історія українського народу, невід’ємною частиною якого визнавав себе поет і якому віддавав усі свої сили.

Варіант 3

Іван Франко — видатний український письменник, який усі сили віддав літературі й науці, багато зробив для рідної культури. На його творах та ідеях виховалося не одне покоління.

Серед творів І. Франка є вірші, поеми, оповідання й навіть великі повісті. Визначне місце в його літературній спадщині займає громадянська лірика.

Поет завжди цікавився соціальними й економічними аспектами життя селян, їхнім побутом, мріями та сподіваннями. Він щиро вболівав за пригнічених кріпаків, співчував їхнім стражданням, голоду, злидням, поневірянням. Його почуття вилилися на папері жагучими рядками поезії «Пісня і праця»:

Мамо, голубко! Зарана в могилі Праця й недуга зложила тебе...

І. Франко майстерно змальовує внутрішній світ людини, її почуття й думки, породжені певними обставинами. Він вірить у свій народ, поряд із цієї вірою живе впевненість у світлому майбутньому українського краю.

Поет оспівує волелюбність українців, їхню силу духа, мужність, любов до Батьківщини, які не можуть подолати ні тортури, ні горе:

Мужню силу хоч похилить горе,

Та не зломить, в підлість не поверне;

Так і свічку хоч схили додолу,

Свого світла вниз вона не зверне.

У своїх віршах Іван Франко доносить до читачів думку про те, що за будь-яких часів людські моральні та духовні цінності залишаються незмінними. Він закликає своїх нащадків бути добрими, працьовитими, освіченими, щирими, шанувати батьків і жити праведним життям:

...скоріш завізьмись В світі праведно жить.

Спогади дитинства про життя селян, чарівні народні пісні, яких співала мати, власна тяжка доля — усе це стало мотивами для створення чудових віршів, які й досі знають і люблять люди.

Варіант 4

Все життя І. Франка пройнято духом боротьби, незламності та вірою у краще життя українського народу. Такою є і його громадянська лірика, що надихає на боротьбу і приносить віру у щасливе її завершення.

Основним мотивом його лірики є мотив активної боротьби. Він є наскрізним у більшості творів громадянської лірики І. Франка. Тому пролог збірки «З вершин і низи» під назвою «Гімн» показує розвиток цієї боротьби. Дух, що викликав її до життя, «від тисяч літ родився, та аж вчора розповився», тобто саме зараз дав знати про себе у повній силі та оволодів і робітниками, і селянами, пробудився у тих місцях, де панує недоля і сльози. Цей дух уособлює думку і волю, отже, І. Франко не закликає до збройної боротьби. Спинити цей дух неможливо, таким чином, віра І. Франка у краще майбутнє свого народу є незламною:

І де в світі тая сила,

Щоб в бігу її спинила,

Щоб згасила, мов огень,

Розвидняющийся день?

Темі боротьби присвячений цикл «Веснянки». Ліричний герой відчуває, що приходить час до великих змін не тільки у природі, а у громадському житті. Весна передвіщає прихід літа, так і сучасність готує ґрунт для майбутніх змін на краще. Отже, головним мотивом збірки є передчуття цих змін, та увага поета переноситься на конкретну людину-борця, що здатний пожертвувати усім своїм життям заради народу:

Люди, люди! Я ваш брат,

Я для вас рад жити,

Серця свого кров’ю рад Ваше горе змити.

Саме таким борцям за волю присвячена поезія «Каменярі», у центрі якої тисячі невідомих борців за новий світ. Багато каменярів буде покалічено і вбито, та головне — це віра у щастя народу, яка надихає їх на щоденне пробивання скелі.

Отже, основними мотивами громадянської лірики І. Франка є боротьба, віра у необхідність цієї боротьби та краще майбутнє життя. Герой його громадянської лірики потребує тільки сили для цієї боротьби, у щасливому завершенні якої він абсолютно впевнений.