Українська література - шкільні твори - 2026

Образи закоханих Максима й Мирослави (за повістю І. Франка «Захар Беркут»)

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Події, змальовані в повісті «Захар Беркут», відбуваються в середині XIII ст. Уже давно було прийнято християнство на Русі. Та, залишившись вірним історичній правді, І. Франко показав, що за лишки первісної язичеської віри були на той час ще досить живучими. Його герої вірять у Бога, божу кару, але вірять і в магічну силу слова, звичайних предметів. Наприклад, Тугар Вовк вважає Захара Беркута чарівником, що знає таємниче слово, яке здатне прихилити до нього серце будь-якої людини. Тухольці називають кам’яного сторожа добрим духом, опікуном їхнього села. І Захар Беркут, і Максим поклоняються сонцю як невичерпному джерелу всього живого на землі.

Тухольці обожнювали природу передусім через свою близкість до неї. Їх ставлення до неї як до живої істоти пояснюється тим, що вони могли надіятися лише на власні сили і на допомогу природи.

Молитви — звертання Захара Беркута до Сторожа, до Сонця відображають анімізм давніх людей. «Сонце, — молиться старий Беркут, — великий, преясний володарю світу! Відвічний опікуне «всіх добрих і чистих душею! Зглянься до нас!.. Однак не варто через цю молитву вважати Захара Беркута якимось відсталим чи забобонним. Пишучи історичну повість, І. Франко, певна річ, дбав про правду у відображенні давніх подій і людей, відповідно показав залишки анемізму у світогляді своїх персонажів. Але, вкладаючи в уста Захара Беркута сокровенні думки про майбутнє щасливе життя трудового народу, він не міг виразника прогресивних тенденцій показати людиною, залежною від волі божественних сил, духів. Захар Беркут поставив собі за мету зберегти громаду як форму співжиття, що оправдала себе історично. Розуміючи краще інших тухольців, якою небезпекою для цілості громади, її існування є навала монголів, він уві сні не перестає думати про порятунок і знаходить його.

Також прохання старого Беркута, звернене до Сторожа, не здійснюється за велінням якоїсь вищої сили: камінь не падає сам. Спільними зусиллями тухольці перегороджують могутнім тілом Сторожа воду потоку, в якій знаходять свою загибель монголи.

На основі небагатьох фактів, що свідчили про побут і звичаї народу в минулому Франкові вдалося створити хвилюючу картину життя давніх тухольців.