Українська література - шкільні твори - 2024

Народність образу Захара Беркута (за повістю І. Франка Захар Беркут)

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Один із найвідоміших творів Івана Франка названий за ім’ям його головного героя Захара Беркута, який постає перед нами втіленням совісті та розуму тухольської громади часів монголо-татарської навали на Карпатську Русь. Сивий дев’яностолітній старець, "мов стародавній дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя і знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархії), батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Тому тухольці неспроста обрали його ватажком, довіривши своє життя і безпеку мудрому досвіду голови старійшин.

Вони знали, що громада для Захара Беркута була всім: і його світом, і метою його життя. Він віддає рідним односельцям свої знання, сили і здоров’я, бо відчуває за них власну відповідальність. Для тухольської громади він - і садівник, і пасічник, і лікар, і розумний порадник, і чесний суддя, і дбайливий батько, і вожак, і далекоглядний пророк. Навіть у страшний час особистих випробувань Захар надає перевагу громадським інтересам. Його батьківське серце ридає над долею рідного сина-кайданника, а розум захисника громади диктує інше, тому він рішуче відкидає думку ціною вигоди для ворога повернути синові волю.

Мене дуже вразила глибока мудрість Захара Беркута, що, здається, увібрала в себе риси народної мудрості українців. Глибоко розуміючи небезпеку для Карпатської Русі, він радить навколишнім сусідам скинути "з себе ті пута" і стати на смертельну боротьбу проти ворога. Його розсудливість допомагає громаді перемогти завойовників і врятувати своє життя під час боротьби з ними.

Постать Беркута у цей період нагадує мені казкових героїв, якими сповнена українська народна творчість. Мужній, сильний і мудрий, він не знає спокою, поки односельці перебувають у страшній небезпеці. Здається, він навіть забуває про себе, про особисте життя, вся його воля і мужність скеровані на допомогу громаді.

Жодного разу він не покривив душею, бо чесність і порядність є основою його вчинків. Якщо в мирному житті старий Беркут виступає справедливим суддею, то у лихі часи небезпеки і боротьби ця чесність допомагає йому гідно витримати випробування, породжені безжалісною монголо-татарською навалою.

Найбільше мені хотілося б виділити ту далекоглядність Захара, без якої, мабуть, не було перемоги тухольців. Готуючи оборону рідної землі, мудрий голова старійшин передбачає, що недобитий ворог принесе страждання іншим, і заклинає до єдності всіх сусідів, аби знищити нападників. Саме ця ідея єдності і патріотизму стає головною у повісті. І ця ідея була спрямована І. Франком не тільки в сучасне, але й у майбутнє. Проникаючи крізь завісу віків, мудрий Захар Беркут провіщав грядущим поколінням: "Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного!"

Мені хочеться вклонитися мудрому Беркуту та його словам. Бо його життя - це приклад для нас, а пророцтво своє він залишив і нам. Саме до своїх нащадків, до нас, він звертався у своїх мріях, на нас покладав свої найкращі сподівання.